Фріціс Розіньш (латис. Fricis Roziņš; 7 (19) березня 1870 — 7 травня 1919) — латиський революціонер, марксист, видавець соціал-демократичної літератури, журналіст, публіцист.
| Фріціс Розіньш латис. Fricis Roziņš | ||
| ||
|---|---|---|
| грудень 1917 — березень 1918 | ||
| Попередник: | Посаду започатковано | |
| Наступник: | Посаду ліквідовано | |
| Народження: | 7 (19) березня 1870 Purmsāti Parishd, Латвія | |
| Смерть: | 7 травня 1919 (49 років) Lūznava Parishd, Латвія | |
| Причина смерті: | пневмонія | |
| Поховання: | Братський цвинтар (Рига)d | |
| Країна: | Латвія, Російська імперія, Ісколат і Латвійська Соціалістична Радянська Республікаd | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Один із засновників Комуністичної партії Латвії та творців латиської марксистської преси. Очолював уряд Республіки Ісколату в 1917—1918 роках, а також обіймав посаду комісара землеробства в уряді радянської Латвії 1919 року.
Біографія ред.
Від 1891 року вивчав медицину в Юріївському університеті, втім 1894 був відрахований за революційну діяльність. Того ж року його статті почали друкувати у газетах. 1896 року відновився в університеті на факультеті права, проте вже влітку 1897 був заарештований за участь в антиурядовій діяльності. У вересні того ж року його звільнили з в'язниці в Лієпаї під домашній арешт.
1899 року емігрував до Англії та став професійним революціонером (партійний псевдонім «Козерог» (Āzis)). Був організатором і редактором латиських соціал-демократичних журналів. Став одним із засновників журналу «Latviešu Strādnieks» («Латиський робітник», 1899—1900), пізніше «Sociāldemokrats» («Соціал-демократ», 1900—1905), ще згодом журналу «Sociāldemokrāts» (1900—1905), серії книг «Бібліотека соціал-демократів» (1900—1906).
Брав участь у створенні Латвійської соціал-демократичної робітничої партії, був членом її Центрального комітету. Від листопада 1905 року провадив роботу в Латвії, керував партійним друком. Був делегатом 5-го з'їзду РСДРП (1907). 1908 року його знову заарештували та засудили до каторги; 1913 — заслали до Східного Сибіру, звідки він утік до США. Був редактором латиської соціал-демократичної газети «Робітник», що перебувала на більшовицьких позиціях.
У жовтні 1917 року повернувся до Латвії, де у грудні став головою Виконавчого комітету Ради робочих, солдатських і безземельних депутатів Латвії (Ісколату) — першого радянського уряду Латвії.
Був членом Установчих зборів від Ліфляндської губернії. У березні 1918 року обійняв посаду заступника народного комісара національностей РРФСР; був членом Президії ВЦВК. 1919 року очолив народний комісаріат землеробства в уряді радянської Латвії.
Є автором праць з питань марксистської філософії, міжнародного робітничого руху, аграрних відносин у Латвії.
Розіньш був одним з найбільш освічених й інтелігентних латиських більшовиків, але при цьому з доволі націоналістичними поглядами, за що його критикували всередині партії.
Вперше переклав латиською мовою та видав 1900 року «Маніфест комуністичної партії» Карла Маркса та Фрідріха Енгельса.
Помер через пневмонію. Похований у Ризі на Братському цвинтарі.
Література ред.
- (рос.). Латвийское газетно-журнальное изд-во. 1990. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
Примітки ред.
- Розинь Фрицис Адамович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- . Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 8 червня 2021.
- Яніс Шиліньш (21 листопада 2017). Що й чому потрібно знати про Республіку Ісколату, або Відземе стає радянською. Rus.lsm.lv.
Посилання ред.
- Розіньш [ 8 червня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)