Франс Кордова (фр. France Anne-Dominic Córdova; нар. 5 серпня 1947, Париж, Франція) — американська діячка науки та вищої школи, астрофізик. З 2014 року директор Національного наукового фонду. Емерит-президент Університету Пердью і емерит-канцлер Каліфорнійського університету в Ріверсайді, екс-віцеканцлер Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі, екс-шеф-вчена НАСА, також працювала в Університеті штату Пенсильванія і Лос-Аламоській національній лабораторії, заслужений професор, National Associate of the National Academies.
| Франс Кордова | |
|---|---|
| Народилася | 5 серпня 1947 (76 років) Париж, Франція |
| Країна | США |
| Діяльність | астроном, викладачка університету |
| Alma mater | Каліфорнійський технологічний інститут Стенфордський університет Bishop Amat Memorial High Schoold |
| Заклад | Університет Каліфорнії Смітсонівський інститут Університет штату Пенсильванія Університет Каліфорнії в Санта-Барбарі Національний науковий фонд Університет Пердью Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Лос-Аламоська національна лабораторія |
| Посада | член радиd |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Членство | Американське астрономічне товариство Американська академія мистецтв і наук МАС |
| Нагороди | Women in Space Science Awardd (2012) honorary doctor of Purdue Universityd honorary doctor of the Duke Universityd почесний доктор Університету імені Бен-Гуріонаd |
Франс Кордова у Вікісховищі |
Біографія ред.
Латиноамериканка. Виросла в Каліфорнії в багатодітній родині — старшою з 12 дітей; батько — мексикано-американець Фредерік Кордова, мати — ірландка-американка Джоан Макгіннес; сім'я повернулася з Європи в США в 1953 році.
Закінчивши Стенфордський університет (бакалавр англійської мови cum laude, 1969), зайнялася журналістикою, співпрацювала в LA Times. У 1979 році отримала ступінь доктора філософії з фізики в Каліфорнійському технологічному інституті, перед тим попрацювавши там і в MIT. Потім працювала астрофізиком в Лос-Аламоській національній лабораторії, досліджуючи білі карлики і пульсари, досягла там посади заступниці груп-лідера з астрономії та астрофізики (в 1988 році). Там же познайомилася і одружилася з Крістіаном Фостером. У 1989—1993 рр. професорка і завідувачка кафедри астрономії та астрофізики Університету штату Пенсильванія.
У 1993—1996 рр. шеф-вчена НАСА, наймолодша і перша жінка на цій посаді. З 1997 року професор фізики і віцеканцлер з досліджень Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі, а з 2002 року канцлер Каліфорнійського університету в Ріверсайді. З 2007 року президент Університету Пердью, з 2012 року емерит-президент.
Була головою Ради регентів Смітсонівського інституту (з 2012, член з 2009), піклувальницею Клініки Майо, членом Національної наукової ради, входила до ради директорів Science Applications International Corporation[en]. Член Американської академії мистецтв і наук, фелло Американської асоціації сприяння розвитку науки і Association for Women in Science[en].
Відзначена вищою відзнакою НАСА — медаллю NASA Distinguished Service Medal[en] (1996), Kilby International Award[en] (2000), Distinguished Alumna Стенфорду (2007), Citation for Leadership and Achievement від Council for Scientific Society Presidents (2018), введена в Зал слави лідерства в STEM журналу US News (2018). Удостоєна кількох почесних докторських ступенів.
Опублікувала понад 150 наукових робіт.
Одружена з Крістіаном Фостером, має двоє дітей.
Посилання ред.
Примітки ред.
- NNDB — 2002.
- . Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 11 червня 2019.
- https://www.usnews.com/news/stem-solutions/articles/2018-01-24/national-science-foundation-director-france-cordova-says-federal-funding-is-instrumental-to-scientific-discovery