Чемпіона́т сві́ту з автоперего́нів у кла́сі Фо́рмула-1 1989 ро́ку — 40-й чемпіонат Формули-1. Розпочався 26 березня в Бразилії та закінчився 5 листопада у Авcтралії. Чемпіоном світу за підсумками року втретє став Ален Прост, Кубок Конструкторів завоювала команда Макларен.
Команди та пілоти ред.
Сезон став рекордним за кількістю заявлених до участі в гонках пілотів і команд. До участі першочергово було заявлено 41 пілота з 21 команди, що до сьогодні є рекордом Формули-1 за кількістю учасників.
Команда | Конструктор | Шасі | Двигун | Шини | Номер | Пілот | Етапи |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Honda Marlboro McLaren | McLaren-Honda | MP4/5 | Honda RA109E V10 | G | 1 | Айртон Сенна | Всі |
2 | Ален Прост | Всі | |||||
Tyrrell Racing Organisation | Tyrrell-Ford | 017B 018 | Ford Cosworth DFR V8 | G | 3 | Джонатан Палмер | Всі |
4 | Мікеле Альборето | 1–6 | |||||
Жан Алезі | 7–10, 12, 14–16 | ||||||
Джонні Херберт | 11, 13 | ||||||
Canon Williams Team | Williams-Renault | FW12C FW13 | Renault RS1 V10 | G | 5 | Тьєррі Бутсен | Всі |
6 | Рікардо Патрезе | Всі | |||||
Motor Racing Developments | Brabham-Judd | BT58 | Judd EV V8 | P | 7 | Мартін Брандл | Всі |
8 | Стефано Модена | Всі | |||||
Arrows Grand Prix International | Arrows-Ford | A11 | Ford Cosworth DFR V8 | G | 9 | Дерек Ворвік | 1–6, 8–16 |
Мартін Доннеллі | 7 | ||||||
10 | Едді Чівер | Всі | |||||
Camel Team Lotus | Lotus-Judd | 101 | Judd CV V8 | G | 11 | Нельсон Піке | Всі |
12 | Сатору Накадзіма | Всі | |||||
Leyton House March Racing Team | March-Judd | 881 CG891 | Judd CV V8 Judd EV V8 | G | 15 | Маурісіу Гужельмін | Всі |
16 | Іван Капеллі | Всі | |||||
Osella Squadra Corse | Osella-Ford | FA1M | Ford Cosworth DFR V8 | P | 17 | Нікола Ларіні | Всі |
18 | П'єркарло Гінцані | Всі | |||||
Benetton Formula Ltd | Benetton-Ford | B188 B189 | Ford Cosworth DFR V8 Ford HBA1/4 V8 | G | 19 | Алессандро Нанніні | Всі |
20 | Джонні Херберт | 1–6 | |||||
Емануеле Пірро | 7–16 | ||||||
BMS Scuderia Italia | Dallara-Ford | F189 | Ford Cosworth DFR V8 | P | 21 | Алекс Каффі | Всі |
22 | Андреа Де Чезаріс | Всі | |||||
Lois Minardi Team SpA | Minardi-Ford | M188B M189 | Ford Cosworth DFR V8 | P | 23 | П'єрлуїджі Мартіні | 1–14, 16 |
Паоло Барілла | 15 | ||||||
24 | Луїс Перес-Сала | Всі | |||||
Ligier Loto | Ligier-Ford | JS33 | Ford Cosworth DFR V8 | G | 25 | Рене Арну | Всі |
26 | Олів'є Груйяр | Всі | |||||
Scuderia Ferrari SpA SEFAC | Ferrari | 640 | Ferrari 035/5 V12 | G | 27 | Найджел Менселл | 1–13, 15–16 |
28 | Герхард Бергер | 1–2, 4–16 | |||||
Equipe Larrousse | Lola-Lamborghini | LC88B LC89 | Lamborghini 3512 V12 | G | 29 | Яннік Дальма | 1–6 |
Ерік Бернар | 7–8 | ||||||
Мікеле Альборето | 9–16 | ||||||
30 | Пилип Алльо | Всі | |||||
Coloni SpA | Coloni-Ford | FC188B C3 | Ford Cosworth DFR V8 | P | 31 | Роберто Морено | Всі |
32 | П'єр-Анрі Рафанель | 1–10 | |||||
Енріко Бертаджа | 11–16 | ||||||
EuroBrun Racing | EuroBrun-Judd | ER188B ER189 | Judd CV V8 | P | 33 | Грегор Фойтек | 1–11 |
Оскар Ларраурі | 12–16 | ||||||
West Zakspeed Racing | Zakspeed-Yamaha | 891 | Yamaha OX88 V8 | P | 34 | Бернд Шнайдер | Всі |
35 | Агурі Сузукі | Всі | |||||
Moneytron Onyx Formula One | Onyx-Ford | ORE-1 | Ford Cosworth DFR V8 | G | 36 | Стефан Йохансон | Всі |
37 | Бертран Гашо | 1–12 | |||||
Юркі Ярвілехто | 13–16 | ||||||
Rial Racing | Rial-Ford | ARC2 | Ford Cosworth DFR V8 | G | 38 | Крістіан Даннер | 1–13 |
Грегор Фойтек | 14 | ||||||
П'єр-Анрі Рафанель | 15–16 | ||||||
39 | Фолькер Вайдлер | 1–10 | |||||
П'єр-Анрі Рафанель | 11–14 | ||||||
Бертран Гашо | 15–16 | ||||||
Automobiles Gonfaronnaises Sportives | AGS-Ford | JH23B JH24 | Ford Cosworth DFR V8 | G | 40 | Пилип Стрейфф[1] | 1 |
Габріеле Таркуїні | 2–16 | ||||||
41 | Йоаким Вінкельхок | 1–7 | |||||
Яннік Дальма | 8–16 | ||||||
FIRST Racing[2] | FIRST-Judd | F189 | Judd CV V8 | P | 42 | Габріеле Таркуїні | Не прийняв участі |
43 | Джуліан Бейлі | Не прийняв участі | |||||
Джерело: |
- ↑ Пилип Стрейфф був заявлений на сезон як перший пілот команди AGS та прийняв участь у передсезонних тестах на трассі Жакарепагуа, що передували проведенню першого Гран-Прі сезону. Під час тестової сесії потрапив в аварію, що прикула його до інвалідного візка та змусила завершити кар'єру.
- ↑ Команду FIRST Racing першочергово було допущено до участі в сезоні 1989 року, однак через нестачу коштів та непройдений краш-тест FIA керівництво команди було змушене відмовитися від змагань.
Результати ред.
Система нарахування очок: (9, 6, 4, 3, 2, 1)
В залік йшли 11 найкращих результатів.
Гран-прі ред.
Чемпіонат пілотів ред.
Пілот | Команда | Очки | |
---|---|---|---|
1 | Ален Прост | Макларен-Хонда | 76 |
2 | Айртон Сенна | Макларен-Хонда | 60 |
3 | Рікардо Патрезе | Вільямс-Рено | 40 |
4 | Найджел Менселл | Феррарі | 38 |
5 | Тьєрі Бутсен | Вільямс-Рено | 37 |
6 | Александро Нанніні | Бенеттон-Форд | 32 |
7 | Герхард Бергер | Феррарі | 21 |
8 | Нельсон Піке | Лотус-Джадд | 12 |
9 | Жан Алезі | Тіррелл-Форд | 8 |
10 | Дерек Ворвік | Ерровз-Форд | 7 |
11 | Едді Чівер | Ерровз-Форд | 6 |
= | Стефан Йохансон | Онікс-Форд | 6 |
= | Мікеле Альборето | Тіррелл-Форд | 6 |
14 | Джонні Херберт | Бенеттон-Форд | 5 |
= | П'єрлуїджі Мартіні | Мінарді-Форд | 5 |
16 | Маурісіо Гужельмін | Марч-Джадд | 4 |
= | Андреа де Чезаріс | Даллара-Форд | 4 |
= | Стефано Модена | Бребхем-Джадд | 4 |
= | Алекс Каффі | Даллара-Форд | 4 |
= | Мартін Брандл | Бребхем-Джадд | 4 |
21 | Сатору Накаджима | Лотус-Джадд | 3 |
= | Крістіан Даннер | Ріал-Форд | 3 |
23 | Емануеле Пірро | Бенеттон-Форд | 2 |
= | Рене Арну | Ліж'є-Форд | 2 |
= | Джонатан Палмер | Тіррелл-Форд | 2 |
26 | Олів'є Груйяр | Ліж'є-Форд | 1 |
= | Габріеле Тарквіні | АГС-Форд | 1 |
= | Луїс Перес Сала | Мінарді-Форд | 1 |
= | Філіп Алліо | Лола-Ламборджіні | 1 |
Кубок Конструкторів ред.
Команда | Очки | |
---|---|---|
1 | Макларен-Хонда | 141 |
2 | Вільямс-Рено | 77 |
3 | Феррарі | 59 |
4 | Бенеттон-Форд | 39 |
5 | Тіррелл-Форд | 16 |
6 | Лотус-Джадд | 15 |
7 | Ерровз-Форд | 13 |
8 | Даллара-Форд | 8 |
= | Бребхем-Джадд | 8 |
10 | Онікс-Форд | 6 |
= | Мінарді-Форд | 6 |
12 | Марч-Джадд | 4 |
13 | Ріал-Форд | 3 |
= | Ліж'є-Форд | 3 |
15 | АГС-Форд | 1 |
= | Лола-Ламборджіні | 1 |
Позазалікові заходи ред.
Закритий турнір Формули-1 1989 року ред.
Турнір проводився 2 та 3 грудня 1989 року в рамках Болонського Мотор-Шоу. Результати турніру не впливали на залік пілотів і команд Формули-1. У турнірі прийняли участь приватні італійські команди, здебільшого другого ешелону: Даллара, Євробрун, Колоні, Мінарді та Озелла. Переможцем турніру став пілот Minardi Луїс Перес-Сала.
Посилання ред.
Це незавершена стаття про Формулу-1. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- All the drivers 1989 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 19 лютого 2019.
- Models in 1989 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 21 лютого 2019.