{{Монастир |назва = Вознесенський Флорівський жіночий монастир |оригінальна назва= |фото = Frol Nunnery Voznesenskayay Church Kyiv.JPG |ширина = 250px |підпис = Вознесенська церква та дзвіниця
|місто = Київ |адреса = вулиця Фролівська, 6/8 |країна = Україна |країна2 = |координати =50°27′48″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д. / 50.46333° пн. ш. 30.51333° сх. д.
|конфесія = православ'я |єпархія = [[Київська єпархія УПЦ
|тип монастиря = ж |архітектор = |скульптор = |автор проєкту = |стиль = |художник = |засновник = |заснування = |спорудження поч = |спорудження кін = |зруйнування = |закритий = |відбудови = |відомі мешканці = |відомі насельники= |реліквії = |настоятелька = ігуменія Євлампія (Єлісейкіна). |стан = |вміщує монахів = |вміщує прочан = |побудований в честь = Флор і Лавр |головне свято = |сайт = }} Вознесенський Флорівський жіночий монастир (іноді Фролівський) — найдавніший жіночий монастир Києва. Відомий з XVI ст., розташований на Подолі. Монастир первісно названий на честь святих Флора і Лавра, нині — Свято-Вознесенський Флорівський жіночий монастир. Підпорядкований [УПЦ].
Історія Редагувати
Перша письмова згадка у грамоті 1566 року короля Польщі Сигізмунда II Августа.
Залишався православним за доби польського панування. Володів землями, зокрема, у XIX ст. — Замковою горою, одна з назв якої тепер — Флорівська гірка. Гетьман Петро Сагайдачний наприкінці життя надав кошти для будівництва нової церкви при монастирі.
1710 року був об'єднаний з Вознесенським монастирем (той ліквідували в інтересах будівництва Старої Печерської фортеці, тепер на його місці Мистецький арсенал). Значної перебудови храм зазнавав після пожеж 1718 та 1811 років. Над його відновленням у 1811—1824 рр. працював архітектор Меленський.
До сьогодні збереглася значна частина монастирських будівель початку XIX ст.
Восени 2019 року для будівництва келій було зруйновано будинок Артинова у Подільському районі Києва. Він був збудований у 1809-1811 роках і є пам’яткою містобудування та архітектури за номером 18/13.
На початку червня 2020-го року в монастирі було зафіксовано спалах коронавірусу, установу було закрито на карантин.
Духовне життя Редагувати
Відомий благодійними та освітніми справами наприкінці XIX ст (діяли школа та лікарня для незаможних).
У XVII—XVIII ст. ігуменями монастиря ставали княгиня Катерина Милославська, графиня Апраксіна, княгиня Шаховська. Його послушницею була княгиня Наталія Долгорукова.
Ігуменя Флорівського монастиря Смарагда, написала відому серед православних вірян книгу «Благоговейные христианские размышления».
У Флорівському монастирі прийняла постриг Олександра Мельгунова, засновниця Серафимо-Дивіївського монастиря.
Служби відправляє священство Українська православна церква .
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Яворницький Д. І. Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний / В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 313. — ISBN 5-319-01072-9.
- . https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 16 жовтня 2019. Архів оригіналу за 16 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
- . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 1 червня 2020.
- . www.alexandria.com.ua (ru-ru). Архів оригіналу за 7 червня 2010. Процитовано 22 травня 2017.
Джерела та література Редагувати
- Офіційний сайт монастиря [ 13 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Про історію
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вознесенський Флорівський жіночий монастир |
- Білокінь С. І. Київський Свято-Флорівський Вознесенський жіночий монастир [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
- Вортман Д. Я. Київський Свято-Вознесенський монастир [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 266. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.