Флоріан (Федір) Гедройць (ст.-укр. Флориян Кгедройт, пом. 1609) — дрібний служилий князь литовського походження, що належав до клієнтели руського магната Костянтина Василя Острозького і був «власним рукодайним» слугою луцько-острозького владики Кирила Терлецького.
На початку 1596 р. він зринає серед ватажків козацького повстання під проводом С. Наливайка. Так, 14 лютого Северин і Флоріан разом з кількома пінськими зем'янами та «людьми своєвільними» вчинили наїзд на села Дубої й Отовчичі — маєтки Яроша Терлецького, брата вищеназваного єпископа, та його дружини, — сплюндрували й пограбували їх дочиста, побили слуг, урядника і челядь, а всю здобич, зокрема документи й мамрами, звезли до м. Степань. Іншим разом люди Гедройця розорили с. Будорож, яким володів сам Кирило. Вернувшись з Риму, єпископ почав тяжбу з князем Острозьким, звинувачуючи того в організації нападів і переховуванні Флоріана. І марно Терлецький силкувався добитись видачі останнього: посланців, виряджених задля цього в Острог, тамтешній староста Ждан Боровицький кинув до в'язниці, морив голодом, а затим відіслав до Кременця. Тим не менш, 24 липня 1597 року Люблінський трибунал засудив Гедройця до баніції «яко розбойника, зрадцу и лупезцу».
Князь подався до низовців, де гетьманом був Федір Полоус, бере спільно з ним участь в сутичках з урядовими військами. Либонь, з військом Лжедмитрія I дістався Москви, а відтак продовжив службу у Василія Шуйського. Коли царська армія була розбита Романом Ружинським під Болховим в травні 1608, капітулював й 5-тисячний гарнізон самого міста, очолюваний князем. Він долучився до Лжедмитрія 2, загинув при облозі Троїце-Сергієвого монастиря.
Джерела ред.
- Ульяновський В.І. Князь Василь-Костянтин Острозький: історичний портрет у галереї предків та нащадків / Василь Ульяновський. — Київ : ВД «Простір», 2012. — С. 631, 634, 1107, 1138. — ISBN 978-966-2068-30-6.
- Доманицький В.М. Козачизна на переломі XVI і XVII століть (1591–1603) // Записки НТШ. — Вип. 63. — С. 86-87, 134.
- Войтович Л. Українське козацтво у московській смуті // Вісник Львівського університету. Серія історична. — 2019. — С. 178.