Фемінізм справедливості

Фемінізм справедливості — це форма ліберального фемінізму, що виступає за рівне ставлення держави до жінок і чоловіків, не заперечуючи нерівності, закріпленої роботодавцями, освітніми та релігійними установами та іншими елементами суспільства. Концепція обговорюється з 1980-х років. Фемінізм справедливості визначається і класифікується як різновид класичного ліберального або лібертаріанського фемінізму, на відміну від соціального фемінізму, фемінізму відмінності, гендерного фемінізму та фемінізму рівності.

Анн-Марі Кінахан стверджує, більшість американок дотримуються виду фемінізму, головною метою якого є справедливість. Луїс Шуберт та інші стверджують, що «принципи фемінізму справедливості залишаються в полі зору переважної більшості жінок США».

Історія

Термін був уведений вперше Христиною Соммерс у її книзі «Хто вкрав фемінізм?», де вона досліджувала тему фемінізму справедливості. У цьому тексті Соммерс коротко описує, як метою фемінізму справедливості є досягнення економічної, освітньої та політичної рівності можливостей.

Загалом, за такою класифікацією Стенфордська енциклопедія філософії називає Венді Макелрой, Джоан Кеннеді Тейлор, Кеті Янг, Ріту Саймон, Кеті Ройф, Діану Фурхтготт-Рот, Крістіну Стовпа та Крістіну Гофф Соммерс феміністками справедливості. Камілла Палья також називає себе феміністкою справедливості.

Стівен Пінкер, еволюційний і когнітивний психолог, лінгвіст та автор науково-популярних статей, відносить себе до фемінізму справедливості, який він визначає як «моральну доктрину про рівне ставлення, яка не бере на себе жодних зобов'язань щодо відкритих емпіричних питань у психології чи біології».

Еліс Пол та Кристал Істман, дві учасниці Національної жіночої партії, брали участь у розробці поправки про рівні права з метою досягнення «конституційного захисту від дискримінації» для всіх жінок.

Проводяться різниця між консервативним і радикальними формами рівноправного фемінізму. Багато молодих консерваторок прийняли фемінізм справедливості.

Європа

З усіх боків Європа займає більш прогресивну позицію, ніж США, коли йдеться про підтримку фемінізму та гендерної рівності. Організації в Європі створювалися не тільки для просування рівності та справедливості, але й для просування розмаїття, бувши союзницями для жінок на всьому континенті. У порівнянні з Європейським Союзом відсутність публічно ідентифікованих феміністок в Америці створює певні політичні проблеми для руху. Інтеграція методів феміністок до інститутів — це те, як європейські країни змогли просунути інтерес до рівності та фемінізму.

Примітки

1. Baehr, Amy R. (2021). У Zalta, Edward N. Liberal Feminism. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (вид. Spring 2021). Metaphysics Research Lab, Stanford University. 
2. Black, Naomi (1989). Social Feminism (англ.). Cornell University Press. ISBN 978-0-8014-2261-4. 
3. Katzenstein, Peter J. (1989). Industry and Politics in West Germany: Toward the Third Republic (англ.). Cornell University Press. ISBN 978-0-8014-9595-3. 
4. Buechler, Steven M. (1990). Women's Movements in the United States: Woman Suffrage, Equal Rights, and Beyond (англ.). Rutgers University Press. ISBN 978-0-8135-1559-5. 
5. Black, Naomi; Brandt, Gail Cuthbert (1999). Feminist Politics on the Farm: Rural Catholic Women in Southern Quebec and Southwestern France (англ.). McGill-Queen's Press - MQUP. ISBN 978-0-7735-1828-5. 
6. Kramarae, Cheris; Spender, Dale (16 квітня 2004). Routledge International Encyclopedia of Women: Global Women's Issues and Knowledge (англ.). Routledge. ISBN 978-1-135-96315-6. 
7. Kuhle, Barry X. (1 січня 2012). Evolutionary Psychology is Compatible with Equity Feminism, but Not with Gender Feminism: A Reply to. Evolutionary Psychology (англ.) 10 (1). с. 147470491201000. ISSN 1474-7049. doi:10.1177/147470491201000104. Процитовано 15 червня 2022. 
8. Prince, Althea; Silva-Wayne, Susan; Vernon, Christian (2004). Feminisms and Womanisms: A Women's Studies Reader (англ.). Canadian Scholars’ Press. ISBN 978-0-88961-411-6. 
9. Schubert, Louis; Dye, Thomas R.; Zeigler, Harmon (2015). The Irony of Democracy: An Uncommon Introduction to American Politics (англ.). Cengage Learning. ISBN 978-1-305-53749-1. 
10. Who Stole Feminism?. American Enterprise Institute - AEI (амер.). Процитовано 15 червня 2022. 
11. Paglia, Camille (1 березня 2018). Free Women, Free Men: Sex, Gender, Feminism (англ.). Canongate Books. ISBN 978-1-78689-217-1. 
12. Smith, Rich. Who's Worse: Camille Paglia, Sanctimonious Liberals, or My Sniveling Self?. The Stranger (англ.). Процитовано 15 червня 2022. 
13. Pinker, Steven (5 червня 2003). The Blank Slate: The Modern Denial of Human Nature (англ.). Penguin Books Limited. ISBN 978-0-14-192591-2. 
14. 159; 139. The Equal Rights Amendment Explained | Brennan Center for Justice. www.brennancenter.org (англ.). Процитовано 15 червня 2022. 
15. Alice Paul. National Women's History Museum (англ.). Процитовано 15 червня 2022. 
16. Pinnick, Cassandra L.; Koertge, Noretta; Almeder, Robert F. (2003). Scrutinizing Feminist Epistemology: An Examination of Gender in Science (англ.). Rutgers University Press. ISBN 978-0-8135-3227-1. 
17. O'Connor, Karen (18 серпня 2010). Gender and Women's Leadership: A Reference Handbook (англ.). SAGE. ISBN 978-1-4129-6083-0. 
18. Guenther, Katja M. (2011). The Possibilities and Pitfalls of NGO Feminism: Insights from Postsocialist Eastern Europe. Signs 36 (4). с. 863–887. ISSN 0097-9740. doi:10.1086/658504. Процитовано 15 червня 2022.