Фанні Ватерман (англ. Fanny Waterman; 22 березня 1920, Лідс — 20 грудня 2020) — британська піаністка та музичний педагог.
| Фанні Ватерман | |
|---|---|
| англ. Fanny Waterman | |
| Народилася | 22 березня 1920 Лідс, Західний Йоркшир, Велика Британія |
| Померла | 20 грудня 2020 (100 років) Ilkleyd, Брадфорд[d], Західний Йоркшир, Йоркшир і Гамбер, Англія, Велика Британія |
| Країна | Велика Британія |
| Діяльність | Піаністка, музичний педагог |
| Alma mater | Королівський коледж музики і Allerton High Schoold |
| Знання мов | англійська |
| Заклад | Leeds College of Musicd |
| Жанр | класична музика |
| У шлюбі з | Geoffrey Michael de Keyserd |
| Нагороди | |
Життєпис ред.
Фанні Ватерман народилась в родині єврейських емігрантів з Російської імперії — ювеліра Меєра Ватермана (Вассермана) та його дружини Мері (в дівоцтві Берман). З 17 років навчалася під керівництвом Тобайаса Маттея, потім вступила до Королівського коледжу музики, де її вчителем був Сіріл Джеймс Сміт. 1941 року відкрила своїм виступом концертний сезон в Лідсі. Під час Другої світової війни давала концерти з Генрі Вудом в Альберт-Холлі.
1950 року, після народження дитини, відмовилась від концертної діяльності та повністю зосередилася на викладанні. До самого 2006 року працювала в Лідському музичному коледжі; серед її учнів, зокрема, Бенджамін Фріт. Продовжувала давати майстер-класи у Вашингтоні, Сеулі, Пекіні, Ганновері, Лейпцигу.
Спільно з Маріон Штайн, графинею Гарвуд, написала низку популярних музичних посібників, в тому числі книгу «Я і моє фортепіано» (англ. Me and my piano; 1989), яка витримала багато перевидань, та заснувала Лідський міжнародний конкурс піаністів (1961), який очолювала. Входила до складу журі багатьох міжнародних конкурсів, в тому числі Міжнародного конкурсу імені Петра Чайковського (1986), Міжнародного конкурсу піаністів імені А. Рубінштейна, I Китайського міжнародного конкурсу піаністів.
Віце-президент Європейської асоціації викладачів фортепіано (з 1975) та Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів (1992—2000); віце-президент (1999—2009), президент (з 2009) Міжнародного фестивалю в Гаррогейті (Північний Йоркшир).
Фанні Ватерман померла 20 грудня 2020 року в будинку для людей похилого віку в курортному місті Ілклі, Західний Йоркшир, у 100-річному віці.
Особисте життя ред.
1944 року вийшла заміж за Джеффрі де Кайзера, лікаря. У подружжя народились двоє синів. Шлюб тривав до смерті чоловіка 2001 року.
Відзнаки ред.
- 1992 — Доктор музики Honoris causa університету Лідса.
- 2005 — Дама-командор Ордену Британської імперії; командорського ступеня (2001); офіцерського ступеня (1971).
Примітки ред.
- ↑ Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
- https://www.leedspiano.com/announcement/
- https://www.nytimes.com/2020/12/26/arts/music/fanny-waterman-dead.html
- Forthcoming Marriages — Leeds: 1944. — Iss. 30265. — P. 2. — ISSN 0963-1496
- (англ.). BBC. 26 жовтня 2012. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 31 березня 2014.
- ↑ Elgot J. (8 липня 2010). (англ.). Jewish Cronicle online. Архів оригіналу за 17 липня 2010. Процитовано 31 березня 2014.
- ↑ Fanny Waterman (англ.). Debrett's. Процитовано 31 березня 2014.
- (en-GB). Архів оригіналу за 21 грудня 2020. Процитовано 25 грудня 2020.
Посилання ред.
- . Leeds Music People (англ.). Leeds City Council. 2003. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 31 березня 2014.