Настуран (рос. настуран; англ. pitchblende; нім. Nasturan n, Uranpecherz n, Pechblende) — мінерал класу простих оксидів, кристалохімічний аналог уранініту.
| Настуран |
|---|
Синоніми: уранова смоляна руда, уранова смолка, уранова смоляна обманка.
Етимологія та історія Редагувати
Загальний опис Редагувати
Вміст UO2 і UO3 варіює в межах 25-60 % і 20-55 % відповідно.
З домішок завжди присутні радіогенний свинець, часто Са, Zr, Ti, Mo та ін.
Утворює щільні коломорфні, нирковидні, сферолітові виділення, часто концентрично-зональної будови.
Колір чорний до буруватого в окиснених різновидах.
Блиск смоляний. Непрозорий.
Густина 4,5-9,0.
Твердість 4-6.
Електромагнітний.
Сильно радіоактивний.
Розчинний в азотній, соляній і сірчаній кислотах.
Настуран — найхарактерніший мінерал середньо- і низькотемпературних гідротермальних власне уранових родовищ.
Основний метод збагачення — гідрометалургійний (сірчанокисле вилуговування при низькому вмісті карбонатів, содове вилуговування — при високому вмісті карбонатів).
Галерея Редагувати
Різновиди Редагувати
Розрізняють:
- настуран сажистий (колоїдно-дисперсний продукт зміни уранініту).
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Настуран // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Настуран // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання Редагувати
- Ю. М. Дымков. Рост кристаллов и сферолитов настурана[недоступне посилання з липня 2019]
- О природе настурана и его отличии от уранинита [ 12 квітня 2008 у Wayback Machine.]
- Настуран в базі webmineral.com [ 14 лютого 2010 у Wayback Machine.] (англ.)