Ули́цький Павло́ Миха́йлович (16 липня 1923, Бобрик Перший — 18 вересня 1996, Київ) — Герой Радянського Союзу, у роки німецько-радянської війни командир дивізіону 31-го артилерійського полку 49-ї стрілецької дивізії 33-ї армії 1-го Білоруського фронту, капітан.
| Павло Михайлович Улицький | |
|---|---|
| | |
| Народження | 16 липня 1923 Бобрик Перший, Первомайська округа, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР |
| Смерть | 18 вересня 1996 (73 роки) Київ, Україна |
| Поховання | Берковецьке кладовище |
| Країна | СРСР |
| Рід військ | артилерія |
| Освіта | Одеське вище артилерійське командне училищеd (1941) і Національний університет біоресурсів і природокористування України |
| Роки служби | 1940—1945 |
| Партія | ВКП(б) |
| Звання | капітан |
| Війни / битви | Німецько-радянська війна |
| Нагороди | |
| Улицький Павло Михайлович у Вікісховищі |
Біографія ред.
Народився 16 липня 1923 року в селі Бобрик Перший Любашівського району Одеської губернії в сім'ї службовця. Українець. Член КПРС з 1943 року. Закінчив десять класів середньої школи. У 1940 році призваний до лав Червоної Армії. У 1941 році закінчив Одеське артилерійське училище. У боях німецько-радянської війни з липня 1942 року. Воював на 1-му Білоруському фронті.
Відзначився в боях на Пулавському плацдармі за Віслою біля містечка Нова Мшадла на південний захід від міста Пулави в Польщі. 14 січня 1945 поку під час атаки перебував біля самохідної артилерійської установки, керуючи вогнем дивізіону. У розпал бою самохідна артилерійська установка була підпалена і оточена фашистами. П. М. Улицький викликав вогонь артилерії на себе. Вибравшись з палаючої машини, потягнув за собою в атаку передові ланцюги стрільців.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм капітану Павлу Михайловичу Улицькому присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8009).
Після закінчення війни — в запасі. У 1950 році закінчив Київський лісогосподарський інститут. Працював начальником управління лісового господарства Міністерства лісового господарства УРСР. Жив у Києві. Помер 18 вересня 1996 року. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківці».
Нагороди ред.
Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, орденом Трудового Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки, медалями.
Джерела ред.
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. — Том 2. — М. : Воениз., 1988. (рос.)
- Подвиг во имя жизни. — Одеса, 1984. (рос.)