«Три кольори: Синій» (фр. Trois Couleurs: Bleu) — французько-польсько-швейцарський фільм 1993 року польського режисера Криштофа Кесльовського. Це перший фільм з трилогії «Три кольори (Синій / Білий / Червоний», в якій послідовно досліджуються три слова девізу Франції: «Свобода / Рівність / Братерство».
| Три кольори: Синій | |
|---|---|
| фр. Trois Couleurs: Bleu | |
| | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Криштоф Кесльовський |
| Продюсер | Марен Карміц |
| Сценарист | Криштоф Песевич Криштоф Кесльовський |
| У головних ролях | Жульєт Бінош Бенуа Режан Флоранс Пернель |
| Оператор | Славомир Ідзяк[pl] |
| Композитор | Збігнев Прайснер |
| Музика | Збігнев Прайснер |
| Кінокомпанія | CAB Productions, Canal+ |
| Дистриб'ютор | Netflix |
| Тривалість | 98 хв. |
| Мова | французька польська |
| Країна | Франція Польща Швейцарія |
| Рік | 1993 |
| Касові збори | 1 365 410 $ і 1 324 974 $ |
| IMDb | ID 0108394 |
| Рейтинг | IMDb: |
Сюжет ред.
Жюлі, дружина відомого французького композитора Патріса де Курсі, втрачає в автокатастрофі чоловіка та доньку, але сама виживає. Одужуючи в лікарні, Жюлі намагається покінчити життя самогубством, проковтнувши цілий флакон таблеток, але не може їх проковтнути. Після виписки з лікарні Жюлі, яка, як вважається, допомогла написати багато відомих творів свого чоловіка, знищує те, що залишилося від його робіт. Вона зв'язується з Олів'є, колегою чоловіка, який завжди захоплювався нею, і спить з ним, перш ніж попрощатися. Вона спорожнює родинний дім і виставляє його на продаж, а сама, нікого не попередивши, винаймає квартиру в Парижі на вулиці Муфтар. Її єдиною пам'яткою залишається мобіль із блакитних намистин, який, як припускають, належав її доньці.
Жюлі відмежовується від свого минулого життя і дистанціюється від колишніх друзів. Її більше не впізнає мати, яка страждає на хворобу Альцгеймера. Вона забирає і знищує незавершену партитуру останнього твору свого покійного чоловіка, що оспівував європейську єдність після закінчення холодної війни. Однак уривки цієї музики переслідують її протягом усього фільму.
Незважаючи на бажання жити анонімно і на самоті, Жюлі незабаром стикається зі своїм минулим. Хлопчик, який став свідком аварії, дарує їй знайдений на місці події хрестик і запитує про останні слова її чоловіка, що стали кульмінацією нетактовного жарту. Жюлі дозволяє хлопчикові залишити ланцюжок собі. Жюлі також неохоче товаришує з Люсіль, екзотичною танцівницею, яка має роман з одним із сусідів і яку зневажає більшість мешканців будинку. Дві жінки надають одна одній емоційну підтримку. Заспокоюючи Люсіль у клубі, де вона працює, Жюлі бачить, як Олів'є дає інтерв'ю по телевізору, розповідаючи, що зберігає копію європейського твору і планує закінчити його сам. Потім Жюлі бачить фотографію Патріса з іншою жінкою.
Жюлі розповідає Олів'є про європейську статтю і запитує його про жінку, яку бачила з Патрісом. Вона розшукує Сандрін, адвоката і коханку Патріса, і дізнається, що вона вагітна від нього. Жюлі влаштовує так, щоб Сандрін отримала родинний будинок, який ще не продали, і врешті-решт визнала його батьківство на дитину. Потім Жюлі повертається до роботи над п'єсою з Олів'є і закінчує фінальну частину. Вона телефонує до Олів'є, який відмовляється визнати твір своїм, якщо в ньому не буде вказано і Жюлі, на що Жюлі погоджується. Потім Жюлі знову телефонує Олів'є і запитує, чи він все ще кохає її; він відповідає «так», і Жюлі їде на зустріч з ним.
У фіналі звучить частина завершеного твору «Єдність Європи», в якому хор і соліст-сопрано співають грецькою мовою хвалу божественній любові в першому посланні апостола Павла до коринтян. На екрані з'являються зображення всіх людей, на яких вплинули дії Жюлі. Фільм закінчується кадром, де Жюлі плаче, а потім поступово починає посміхатися.
Ролі виконують ред.
| Жульєт Бінош | •••• | Жулі Віньон (де Курсі) |
| Бенуа Режан[fr] | •••• | Олів'є Бенуа |
| Флоранс Пернель[fr] | •••• | Сандрін |
| Шарлотта Вері | •••• | Люсіль |
| Еммануель Ріва | •••• | мадам Віньон |
| Елен Венсан | •••• | журналістка |
| Філіп Вольтер[fr] | •••• | агент з нерухомості |
| Жулі Дельпі | •••• | Домінік |
Виробництво ред.
Фільм був створений французькими компаніями CED Productions, Eurimages, France 3 Cinéma та MK2 Productions, швейцарською компанією CAB Productions та польською Studio Filmowe TOR.
Як і інші фільми трилогії, «Синій» часто візуально натякає на свою назву: численні сцени зняті з синіми фільтрами або при синьому освітленні, а багато об'єктів мають синій колір. Коли Жюлі думає про музичну партитуру, яку вона намагалася знищити, екран заливає синє світло. У фільмі також є кілька відсилань до кольорів триколора, що надихнули Кесльовського на створення трилогії: у кількох сценах переважає червоне світло, а в одній з них діти, одягнені в білі купальники з червоними поплавками, стрибають у блакитний басейн. В іншій сцені простежується зв'язок із наступним фільмом трилогії: помітивши адвоката Сандріну, коханку свого чоловіка, Жюлі заходить до зали суду, де Кароль, польський герой «Білого», розлучається з Домінікою, його дружиною-француженкою, яка живе окремо від нього.
Аналіз ред.
Періодичні з'явлення і зникнення персонажа Жюлі використовуються для того, щоб представити надзвичайно суб'єктивну точку зору. За словами Кесльовського, «у певний момент для Жюлі час справді плине, але в той же час він зупиняється. Не тільки її музика повертається, щоб переслідувати її в певний момент, але й час на мить зупиняється».
Сприймання ред.
«Три кольори: Синій» отримав широке визнання кінокритиків. На сайті Rotten Tomatoes фільм має рейтинг схвалення 98 % на основі 54 рецензій із середньою оцінкою 8,6/10[6]. Критичний консенсус на сайті свідчить: «Три кольори: Синій» містить деякі з найбільш візуально захоплюючих, емоційно резонансних робіт режисера/співавтора Криштофа Кесльовського і може похвалитися видатною грою Жульєт Бінош у головній ролі".
На вебсайті Metacritic, фільм має середньозважену оцінку 86 балів зі 100, що свідчить про «загальне визнання», — пише Марджорі Баумґартен з The Austin Chronicle:
«Синій» — це фільм, який залучає розум, кидає виклик почуттям, благає про розв'язку і з естетичною витонченістю та формальною елегантністю розповідає гарну історію та політичну алегорію".
Дерек Малкольм з The Guardian писав:
«Синій» залишається напруженою і зворушливою даниною жінці в його центрі, яка, повертаючись після трагедії, майже відмовляється, але врешті-решт приймає єдине справжнє кохання, яке їй пропонують".
Музика для фільму ред.
Альбом з музикою для фільму, яку написав Збіґнєв Прейснер, виконують оркестр Варшавська симфонія[pl] (Войцех Міхневський — диригент), Беата Риботицька, Ельжбета Товарницька, Яцек Осташевський, Конрад Мастило, та Сілезький філармонічний хор.
Перелік композицій: ред.
- Song for the Unification of Europe (Patrice's Version) — 5:13
- Van Den Budenmayer-Funeral Music (Winds) — 2:02
- Julie-Glimpses of Burial — 0:30
- Reprise-First Appearance — 0:34
- The Battle of Carnival and Lent — 0:56
- Reprise-Julie with Olivier — 0:49
- Ellipsis 1 — 0:20
- First Flute — 0:50
- Julie-In Her New Apartment — 1:45
- Reprise-Julie on the Stairs — 1:05
- Second Flute — 1:16
- Ellipsis 2 — 0:20
- Van Den Budenmayer-Funeral Music (Organ) — 1:59
- Van Den Budenmayer-Funeral Music (Full Orchestra) — 1:47
- The Battle of Carnival and Lent II — 0:42
- Reprise-Flute (Closing Credits Version) — 2:19
- Ellipsis 3 — 0:22
- Olivier's Theme-Piano — 0:36
- Olivier & Julie-Trial Composition — 2:01
- Olivier's Theme-Finale — 1:38
- Bolero-Trailer For 'Red' Film — 1:08
- Song For The Unification Of Europe (Julie's Version) (Film) — 6:48
- Closing Credits — 2:04
- Reprise-Organ — 1:09
- Bolero-'Red' Film — 1:28
Нагороди ред.
- 1993 Нагорода Міжнародного кінофестивалю у Чикаго:
- Спеціальний приз журі — Криштоф Кесльовський
- 1993 Нагорода Венеційського кінофестивалю:
- Премія «Золотий лев» за найкращий фільм — Криштоф Кесльовський
- Премія «Золотий Осел» за найкращу операторську роботу — Славомир Ідзяк
- Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль — Жульєт Бінош
- 1994 Національна кінопремія Франції Сезар:
- за найкращу жіночу роль — Жульєт Бінош
- за найкращий монтаж — Жак Вітта
- за найкращий звук — Вільям Флаголе, Жан-Клод Лоре
- 1993 Премія Асоціації кінокритиків Лос-Анджелеса:
- за 2-ге місце серед найкращих іноземних фільмів — Криштоф Кесльовський
- 1994 Номінація на премію Національної спілки кінокритиків США:
- за 2-ге місце серед найкращих фільмів іноземною мовою
Посилання ред.
- «Три кольори: Синій» на сайті IMDb (англ.) (17.07.2023)
- ↑ Box Office Mojo — 1999.
- ↑ «Three Colors: Blue (Trois Couleurs: Bleu) (1993)». Rotten Tomatoes. Retrieved 2023-02-28.
- Baumgarten, Marjorie (March 18, 1994). «Movie Review: Blue». Austin Chronicle. Retrieved May 21, 2007.
- Malcolm, Derek (14 October 1993). «Three Colours: Blue review». The Guardian. Retrieved November 3, 2014.
- Album info and review on www.allmusic.com