Трамвай Нового Орлеана (англ. Streetcars in New Orleans) — мережа трамвайних ліній в місті Новий Орлеан, Луїзіана, США. Найдовша Лінія Сент-Чарльз одночасно є найстарішою трамвайною лінією в світі, рух на якій ніколи на довгий час не припинявся. В системі використовується нетипова ширина колії у 1588 мм, так звана Пенсильванська колія[en].
| Трамвай Нового Орлеана | ||
|---|---|---|
| англ. Streetcars in New Orleans | ||
| Опис | ||
| Країна | США | |
| Місто | Новий Орлеан | |
| Дата відкриття | вересень 1835 як конка лютий 1893 електричний трамвай | |
| Власник | New Orleans Regional Transit Authorityd | |
| Оператор | New Orleans Regional Transit Authorityd | |
| Сайт | norta.com | |
| Маршрутна мережа | ||
| Кількість маршрутів | 5 | |
| Довжина маршрутів | 35,9 км | |
| Технічні дані | ||
| Ширина колії | 1588 mm track gauged | |
| Тип живлення | контактна мережа | |
| ||
| Трамвай Нового Орлеана у Вікісховищі |
Історія ред.
Перші ліній конки відкрились в місті у 1835 році, в наступні десятиріччя мережа ліній постійно розширялась. Наприкінці 1880-х років почалися пошуки більш надійного, ніж коні, методу руху трамваїв; в місті проходили випробування кабельного та парового трамваю, але жоден з цих типів трамваїв не підійшов місту з різних причин. Кабельний трамвай через високий рівень ґрунтових вод, а паровий — через протести мешканців яким заважали дим, сажа та значний рівень шуму від рухомого складу. Вихід був знайдений у вигляді електричного трамваю, перша лінія якого запрацювала в місті у лютому 1893 року. Успіх та надійність електричного трамваю змусили інші компанії електрифікувати свої лінії в місті. На межі століть також почалася консолідація розрізнених компаній, що призвело до появи у 1902 році єдиної компанії що обслуговувала всі Новоорлеанські трамвайні лінії.
Перші автобуси на вулицях міста з'явились у 1924 році, і практично одразу почалися скорочення мережі та заміна трамвайних ліній автобусними маршрутами. Найактивніше лінії почали закривати в повоєнні роки, до 1960-х років вціліла лише лінія Сент-Чарльз, якій був наданий історичний статус. Наприкінці 1970-х лінія перейшла в державну власність, це було зроблено за для отримання федерального фінансування. У 1988 році відкрилась Прибережна лінія, це була перша нова лінія в Новому Орлеані з 1926-го.
Під час урагану Катріна мережа значно постраждала від підтоплень та пошкоджень контактної мережі поваленими деревами. Повне відновлення мережі зайняло понад 2 роки. Від повені більше постраждав рухомий склад, аніж власне мережа, переважна частина історичних трамваїв в місті стала непридатною до використання через вплив води.
Лінії ред.
- Лінія Сент-Чарльз[en] — довжиною 21,2 км (на мапі зелена), починається від Канал-стріт прямує по вулиці Сент-Чарльз, далі по Саут-Каролтон авеню до кінцевої зупинки у Каролтоні. Цілком обслуговується історичними трамваями.
- Лінія Канал-стріт[en] — фактично дві лінії довжиною 8,9 км, лінія працювала з 1861 по 1964 та була знов відкрита в 2004 році. Проходить по всій довжині вулиці Канал-стріт від Міссісіпі до цвинтару (червона лінія) з відгалуженням до міського парку (світло-зелена лінія на мапі).
- Прибережна лінія[en] — довжиною 3,2 км (на мапі синя), відкрилась 14 серпня 1988 року. Проходить поблизу французького кварталу.
- Лінія Ремпарт - Сен-Клод[en] — довжиною 2,6 км (на мапі жовта), найновіша лінія, що відкрилась 28 січня 2013 та була завершена 2 жовтня 2016 року.
Рухомий склад ред.
Мережа обслуговується або історичними трамваями 1920-х років, або сучасними репліками.
Галерея ред.
Посилання ред.
- Трамвай Нового Орлеана на UrbanRail.net