Тонкошарова хроматографія (рос. тонкослойная хроматография, англ. thin-layer chromatography; нім. Dünnschichtchromatographie f) — метод розділення і аналізу сумішей речовин, що базується на їх різній сорбованості тонким шаром сорбенту (нерухомою фазою) при руху по ньому розчинника (рухомої фази). Як нерухома фаза використовується силікагель, оксид алюмінію, кізельгур, целюлоза, поліамідні матеріали, йонообмінні синтетичні смоли, мінерально-органічні йоніти, як рухома фаза — органічні розчинники (напр., спирти, кетони, феноли, їх суміші). Методи Т.х. дозволяють розділяти та ідентифікувати речовини в кількостях 10−9−10−6 г, виконувати аналізи з наважок до 10−6 г. Використовують при якісному аналізі мінералів. Особливо цінне застосування Т.х. при аналізі руд і мінералів з близькими хім. властивостями, напр. рідкісноземельних елементів, цирконію і гафнію, ніобію і танталу та інш.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.