Томас Естл (англ. Thomas Astle, 22 грудня 1735, Йоксолл, Ньювуд-Форест, Стаффордшир — 1 грудня 1803) — британський антиквар, палеограф, опікун Британської бібліотеки, член Лондонського королівського товариства.
Томас Естл | |
---|---|
Народився | 22 грудня 1735 Yoxalld, East Staffordshired, Стаффордшир[d], Стаффордшир, Англія, Королівство Велика Британія |
Помер | 1 грудня 1803 (67 років) Battersead |
Діяльність | палеограф |
Знання мов | англійська |
Членство | Лондонське королівське товариство і Society of Antiquaries of Londond |
Посада | Keeper of the Records in the Tower of Londond |
Діти | Philip Hillsd і Edward Astled |
Нагороди | член Лондонського товариства антикварівd |
Біографія ред.
Народився в родині Деніела Естла, лісника. За контрактом навчався юриспруденції, але не працював за цією професією. Вирушив до Лондона, де працював над створенням каталогу колекції манускриптів Гарлі, опублікованого в 2 томах 1759 року.
Обраний дійсним членом Товариства антикварів в 1763 році, і приблизно в той же час Джордж Гренвіль найняв Естла для роботи із текстами та розв'язування питань, які вимагали знання стародавнього письма, а також призначив поряд із Джозефом та Айлоффом та Ендрю Дюкерелем членом Комісії спостерігачів за веденням суспільних записів у Вестмінстері. 1765 року Естл призначений генеральним приймачем пенсів за фунт, а 18 грудня того ж року він одружився з Анною Марією — єдиною дочкою й спадкоємицею Філіпа Моранта, історика Ессекса. Із дружиною мав дев'ять дітей.
1766 року став членом Лондонського королівського товариства. Того ж року проведені консультації з комітетом Палати лордів з питання друку стародавніх записів парламенту. Томас Естл запропонував прийняти на цю роботу свого тестя. Після смерті 1775 року Генрі Рука, головного клерка Палати записів в Тауері, Естл обійняв його посаду, а по смерті сера Джона Шеллі 1783 року став зберігачем записів.
Після смерті в 1770 році Філіпа Моранта через дружину Томас Естл отримав у спадок бібліотеку тестя, яка містила багато рідкісних книжок і манускриптів. До кінця життя Естл і сам зібрав найбільшу в країні приватну колекцію рукописів. Помер Естл у своєму будинку в Баттерсі-Райз, неподалік від Лондона, від водянки.
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ https://www.rse.org.uk/cms/files/fellows/biographical_index/fells_indexp1.pdf
Посилання ред.
- Dictionary of National Biography, 1885—1900, Volume 02