Токуґава Ієнобу (яп. 徳川 家宣, 11 червня 1662 — 12 листопада 1712) — 6-й сьоґун сьоґунату Едо. Правив у 1709–1712.
| Токуґава Ієнобу | |
|---|---|
| яп. 徳川家宣 | |
| Народився | 11 червня 1662 Nezud, Район Бункьо, Токіо, Японська Держава |
| Помер | 12 листопада 1712 (50 років) |
| Поховання | Bunshoin Mausoleumd і Zōjō-jid :
|
| Країна | Сьоґунат Едо Японська Держава |
| Діяльність | самурай, політик |
| Знання мов | японська |
| Титул | даймьо |
| Посада | сьоґун Токуґаваd |
| Військове звання | Сьоґун |
| Рід | Kōfu-Tokugawa familyd, Tokugawa familyd і Q17994052? |
| Батько | Tokugawa Tsunashiged |
| Мати | Chō Shōind |
| Родичі | Токуґава Цунайосі |
| Брати, сестри | Matsudaira Kiyotaked |
| У шлюбі з | Konoe Hirokod, Gekkōind, Hōshin'ind, Renjōind і Honkō-ind |
| Діти | Toyo-himed, Mugetsuind, Tokugawa Iechiyod, Tokugawa Daigorōd, Токуґава Ієцуґу і Tokugawa Torakichid |
| Автограф | |
|
Життєпис Редагувати
Старший син Токуґави Цунахіде, даймьо Кофу-хана племінник Токуґави Іецуни, 4-ого сьоґуна сьоґунату Едо.1678 року після смерті батька стає даймьо Кофу-хана. Ним правив до 1709 року, коли помер сьоґун Токуґава Цунайосі, що доводився Ієнобу стрийком. Ще 1704 року останній всиновив Ієнобу, оголосивши своїм спадкоємцем.
Через 10 днів після отримання влади Ієнобу скасував накази попередника щодо милосердя до тварин. За ініціативи впливового радника Араї Хакусекі було звільнено декількох родзю і собайонін за погане управління державою, припинено псування золотих монет, вжиті заходи щодо обмеження розкоші при сьогунському дворі. Цим прагнув поліпшити фінансові справи бакуфу.
Хакусекі намагався втілити в життя на практиці неоконфуціанські настанови задля поліпшення фінансово-економічного становища, але його зусилля не завжди мали негайний результат. Так, позбавлення фінансового апарату від хабарників, сприяло збільшеню надходжень від податків лише за наступника Ієнобу. Також сьогун намагався вирішити проблеми з зовнішньою торгівлею через єдиний порт Нагасакі, що мав право вести подібну діяльність, проте не встиг. Він помер 1712 року. Владу успадкував четвертий син Токуґава Ієцуґу.
Див. також Редагувати
Джерела та література Редагувати
Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9. Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
| Це незавершена стаття про Японію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |