Тичинін Віктор Сергійович

Віктор Сергійович Тичинін (25 грудня 1910(19101225), місто Олександрівськ-Грушевський, тепер місто Шахти Ростовської області, Російська Федерація — 2 липня 1977, місто Київ) — український радянський діяч, начальник Головного управління Ради Міністрів УРСР по матеріально-технічному постачанню. Депутат Верховної Ради УРСР 7—9-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1971—1977 р.

Тичинін Віктор Сергійович
Народився	25 грудня 1910(1910-12-25) місто Олександрівськ-Грушевський, тепер місто Шахти Ростовської області, Російська Федерація
Помер	2 липня 1977(1977-07-02) (66 років) місто Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тичинін.

Біографія

Народився в родині робітника-шахтаря. З 1926 року — електрослюсар шахти імені Петровського тресту «Шахтоантрацит» РРФСР.

У 1930—1935 роках — студент Донецького гірничого інституту.

У 1935—1936 роках — головний механік шахти № 32-біс тресту «Чистяковвугілля» Донецької області. У 1936—1938 роках — головний механік шахти № 9—43 тресту «Чистяковвугілля» Донецької (Сталінської) області. У 1938—1941 роках — головний механік тресту «Куйбишеввугілля» Сталінської області.

У серпні 1941—1946 роках — у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни з 1941 року. Служив командиром батареї звукової розвідки 815-го окремого розвідувального артилерійського дивізіону 41-ї гвардійської гарматно-артилерійської бригади 5-ї, потім 7-ї гвардійської армії; командував 59-м гвардійським окремим артилерійським дивізіоном 7-ї гвардійської армії. Воював на Волховському, Донському, Степовому, 2-му Українському фронтах.

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1946—1950 роках — директор Сталінського енергетичного заводу комбінату «Сталіновугілля»; начальник шахти «Бутівка-Донецька» («Жовтнева») тресту «Куйбишеввугілля» Сталінської області УРСР; керуючий тресту «Новгородвугілля» Новгородської області РРФСР.

У 1950—1951 роках — керуючий тресту «Доншахтоспецмонтаж» Сталінської області. У 1951—1956 роках — керуючий тресту «Сталіношахтобудмонтаж»; заступник начальника комбінату «Сталіношахтобуд» Сталінської області.

У 1956—1957 роках — начальник Головшахтобудмонтажу Міністерства будівництва підприємств вугільної промисловості Української РСР.

У 1957—1965 роках — начальник управління матеріально-технічного постачання Ради народного господарства Сталінського економічного адміністративного району, заступник голови Ради народного господарства Донецького економічного району (раднаргоспу).

23 жовтня 1965 — 2 липня 1977 року — начальник Головного управління Ради Міністрів Української РСР по матеріально-технічному постачанню.

Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Звання

• старший лейтенант
• капітан

Нагороди

• два ордени Леніна
• орден Жовтневої Революції
• орден «Знак Пошани»
• два ордени Вітчизняної війни 2-го ст. (1943, 1944)
• медалі

Література

• Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.