Тисо́вський Степа́н (1879, Львів — 15 вересня 1923, Львів) — український громадський діяч, член проводу «Пласту», редактор журналу «Молоде життя», військовий суддя австрійської армії. Старший брат Олександра Тисовського.
| Тисовський Степан Васильович | |
|---|---|
| Народився | 1878 Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Помер | 15 вересня 1923 Львів, Польська Республіка |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна | Австро-Угорщина ЗУНР |
| Діяльність | суддя, громадський активіст |
| Alma mater | Львівська академічна гімназія |
| Батько | Тисовський Василь |
| Брати, сестри | Тисовський Олександр Васильович |
Біографія Редагувати
Народився 1879 року у Львові в родині Василя Тисовського та Матильди Балабан. Батько працював викладачем, згодом директором вчительської семінарії.
Степан Тисовський навчався в початковій школі. Середню освіту одержав в Академічній гімназії у Львові. Захоплювався грою на скрипці, спортом, шахами, мандрівками.
Навчався на правничому фактультеті Львівського університету, відбув однорічну військову службу і одержав ступінь підпоручника.
Працював австрійським військовим суддею. Під час Першої світової війни як майор-аудитор провадив військові польові суди. В останній рік війни був відкликаний з фронту та призначений на службу при Львівських гарнізонних тюрмах.
Після вимушеної відмови його брата Олександра Тисовського від керівництва «Пластом», Степан Тисовський очолив «Пласт». Водночас він став редактором журналу «Молоде життя».
Степан Тисовський є автором праці «Пластові Закони».
Помер 15 вересня 1923 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі (поле 72).
Примітки Редагувати
- ↑ Вічна Ватра на Личакові: могили пластунів у Львівському історико-культурному музеї-заповіднику «Личаківський цвинтар» — Львів: 2007. — С. 54. — 76 с.
- . Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 8 лютого 2021.
Література Редагувати
- Вічна ватра на Личакові (могили пластунів у Львівському історико-культурному музеї-заповіднику «Личаківський цвинтар»). — Львів : ЗУКЦ, 2007. — 76 с.
Посилання Редагувати
- Біографія Степана Тисовського [ 5 січня 2019 у Wayback Machine.]