Тенде́нція до висхідно́ї артикуля́ції — тенденція висхідної енергетичності в межах складу й такту. Вживається щодо сукупності фонетичних законів, що діяли в праслов'янській мові приблизно з I по IX ст. н. е. Тенденція висхідної артикуляції забороняла певні сполучення приголосних у межах одного складу: менш звучні фонеми в ньому мали передувати більш звучним, але не навпаки.
Найменш звучними були фрикативні, найбільш звучними — голосні. Цей висхідний ряд можна представити так: (фрикативні) → (африкати) → (проривні) → (носові) → (плавні) → (голосні).
Характеристика
Ця фонетична особливість полягає в тім, що, оскільки склад має в собі генетично фізіологічну будову напруження м'язів одиничного скорочення, йому притаманний несиметричний висхідно-спадний рух артикуляційно-акустичних ознак. Висхідна частина припадає на шелестівку, що знаходиться на початку складу або слова. Загальна напруга в межах складу утворює у місці зміни руху артикуляційну вершину, яка, як правило, припадає на початкову частину голосного звука. Такий загальний вигляд фонетичного складу притаманний усім давнім індоєвропейським мовам, у яких функціонував склад типу CV.
Історія
В (індоєвропейській прамові), у якій перед розпадом існували (двоконсонантні) сполуки, висхідна артикуляційна напруга на початку складу і слова мала реалізації в таких комбінаціях: ST-, SR-, TR-, DR-. Ця особливість збереглася і в праслов'янській.
Але з розвитком окремих мов після розпаду праслов'янської мови-основи на початку слова почали виникати сполуки приголосних, суттєво відмінні від висхідного типу. У слов'янських мовах причиною цьому послугував (занепад голосних [ь] та [ъ]) і згодом їхнє зникнення в слабких позиціях слова. Унаслідок в слова з'явилися структурно відмінні від прадавніх комбінації приголосних, що реалізували в собі спадний, рівний напрямок артикуляційної напруги. Наприклад: староцерк.-слов. тврьдыи, къто > кто, пътица > птица, вьсє > всє, ръвати > рвати, аналогічно в давньоруській мові мають місце сполуки, відмінні від висхідної напруги, зокрема: мн-, кт-, вс- тощо.
Хронологія
Реалізація тенденції до висхідної артикуляції починає нову добу в історії праслов'янської мови — її пізній етап. Фонетичні результати подекуди відмінні в різних слов'янських мовах, а отже, процеси, що їх зумовила дана тенденція, мали місце на початку розпаду праслов'янької мовної єдності, від останніх століть до н. е. і протягом першої пол. І тисячоліття.
Наслідок
Тенденція до висхідної артикуляції спричинила появу (закону відкритого складу) з усіма наслідками, що з цього витікали.
Примітки
- Г.А.. Хабургаев (1986). Старославянский язык. Рипол Классик. с. 84—85. ISBN . (рос.)
- С.Б. Бернштейн (2005). Сравнительная грамматика славянских языков. Москва: Наука. с. 183. (рос.)
Джерела
- (В.Г. Таранець). Трипільський субстрат: Походження давньоєвропейських мов. — Одеса, 2009. — С. 53-60. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет