Телегра́фний зв'язо́к — вид зв'язку, що забезпечує швидке передавання і приймання повідомлень на відстань за допомогою електричних (з початку XIX століття, зокрема з 1830-х років) чи оптичних сигналів.
Повідомлення передаються кодовими комбінаціями, які є послідовністю одиничних елементів.
Історія Редагувати
В 1774 році Лесаж побудував в місті Женева електростатичний телеграф.
Російська імперія Редагувати
В Російській імперії з 1904 року на телеграфних лініях між містами Петербург та Москва використовувалися апарати Бодо.
Україна Редагувати
| Цей розділ потребує доповнення. |
1846 року на Галичині встановлено телеграфний зв'язок Львова з Віднем, 1855-го — між Києвом і Петербургом, згодом між Києвом і Москвою. Розвиток телеграфного зв'язку в Україні (у межах УРСР) видно з таблиці (у дужках для всього СРСР):
| Відправлено телеграм | 1913 | 1928 | 1940 | 1960 | 1970 | 1975 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| У млн | 9,2 | 4,5 | 23,3 | 36,4 | 57,6 | 68,8 (943) |
| На 100 осіб | 2,6 | 11 | 58 | 84 | 123 | 140 (174) |
Види телеграфу Редагувати
Оптичний Редагувати
Оптичний телеграф або семафорний телеграф, також телеграф Шаппа — система передачі інформації на далекі відстані за допомогою світлових сигналів. Система була винайдена у 1792 році французьким вченим Клодом Шаппом і набула популярності в кінці 18-го на початку 19-го століття.
Електричний Редагувати
Електричний телеграф — вид зв'язку, що забезпечує швидке передавання і приймання повідомлень на відстань за допомогою електричних сигналів по дротах.
Примітки Редагувати
- Шемшученко Ю.С. Юридична енциклопедія.Телеграфний зв'язок (укр.). Лексика - українські енциклопедії та словники. Процитовано 26 лютого 2021.
- Кичак,Семенова,Семенов, 23.
- ↑ Женжера С. В. та інші (2015). Історія розвитку електрозв’язку. Невідомі сторінки //Системи обробки інформації. – 2015. – №. 5. – С. 6-10. (укр.). Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба. Процитовано 26 лютого 2021.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Кичак В. М., Семенова О. О., Семенов А. О. Системи документального електрозв'язку.Навчальний посібник / Т. О. Старічек. — ВНТУ. — Вінниця : Віддруковано в комп’ютерному інформаційно-видавничому центрі Вінницького національного технічного університету, 2009. — 160 с.
Посилання Редагувати
- Телеграфний зв'язок // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- bibliotekar.ru/spravochnik-185-tehnika/105.htm — РАЗВИТИЕ ЭЛЕКТРОСВЯЗИ. СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ТЕЛЕГРАФНОЙ СВЯЗИ
| Це незавершена стаття про електроніку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |