Артур Тарханян Артаваздович (вірм. Արթուր Թարխանյան; 23 литого 1932, Єреван — 2006) — вірменський архітектор, професор, народний архітектор Вірменії.
| Тарханян Артур Артаваздович | |
|---|---|
| вірм. Արթուր Արտավազդի Թարխանյան | |
| Народився | 23 лютого 1932 Ґюмрі, Вірменська РСР, Закавказька РФСР, СРСР |
| Помер | 6 квітня 2006 (74 роки) Єреван, Вірменія |
| Країна | СРСР Вірменія |
| Національність | вірмени |
| Діяльність | архітектор |
| Alma mater | Вірменський державний інженерний університет (1957) |
| Знання мов | вірменська |
| Заклад | Armenian State Projectd |
| Напрямок | модернізм |
| Magnum opus | Звартноц, Спортивно-концертний комплекс імені Карена Демірчяна, Будинок молоді (Єреван) і Цицернакаберд |
| Діти | Anahit Tarkhanyand |
| Нагороди | |
|
Біографія Редагувати
Закінчив Єреванський політехнічний інститут (1975). У студентські роки на запрошення академіка Самвела Сафаряна брав участь у творчій розробці проекту головного корпусу будівлі Академії наук Вірменської РСР. Потім працював в інституті «Вірдержпроект», під егідою якого став переможцем декількох республіканських і міжнародних архітектурних конкурсів. Брав участь у розробці Генпланів Севана і Абовяна (1960).
У 1967 році спільно з Сашуром Калашяном розробив проект Пам'ятника жертвам Геноциду 1915 року в парку Цицернакаберд.
У 1960—1970-х роках працював спільно з архітекторами Спартаком Хачикяном і Грачья Погосяном. Серед їх визначних спільних проектів:
- Аеропорт «Звартноц» в Єревані;
- Спортивно-концертний комплекс імені Карена Демірчяна в Єревані;
- Кінотеатр «Айрарат» (колишня назва «Росія») в Єревані;
- Будинок молоді в Єревані (демонтований 2006 року).
З 1969 по 1986 рік керував майстернею типового проектування «Вірдержпроекту».
Поруч з архітектурною практикою вів викладацьку діяльність, керував дипломними проектами випускників архітектурного факультету Єреванського архітектурно-будівельного інституту.
В середині 1980-х років обійняв посаду заступника голови Держбуду Вірменії, в числі завдань на посаді керував державною комісією з організації допомоги жертвам Чорнобильської катастрофи.
Чорнобильська катастрофа Редагувати
Одразу після аварії на ЧАЕС разом з іншими десятьма вірменськими спеціалістами виїхав на місце катастрофи для оцінки масштабів руйнувань і об'єму відновлювальних робіт. За місяць очолив команду вірменських архітекторів, що брала участь у проектуванні міста Славутича, яке призначалось для постійного проживання робітників ЧАЕС. Квартал, спроектований вірменами, був названий Єреванським.
Відвідував район реактора на другий день після аварій, й надалі, в період розробки проекту забудови неодноразова виїжджав у Чорнобиль. Опромінення та стреси позначились на здоров'ї архітектора, як відзначають його родичі, вкрай негативно. У 1987 році він переніс інсульт і більше не мав змоги займатися творчістю.
Премії, нагороди, вшанування пам'яті Редагувати
- Премія Ради міністрів СРСР (кінотеатр «Росія», 1979)
- Премія ВЛКСМ (Палац молоді, 1981)
- Державна премія СРСР (Спортивно-концертний комплекс, 1987)
- Державна премія Вірменської РСР (аеропорт «Звартноц», 1985)
- Медаль Ананії Ширакаці за заслуги перед Батьківщиною, вручена президентом Вірменії Робертом Кочаряном (2000)
- Медаль Олександра Таманяна (2006)
У 2007 році архітектурний факультет Єреванського університету архітектури та будівництва заснував премію імені А. Тарханяна, що присуджується найкращим студентам-архітекторам.
Примітки Редагувати
- ↑ Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — 1974. — Т. 4. — С. 151.
- ↑ Вірменська коротка енциклопедія — 1990. — Т. 2.
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Тигран Мирзоян. Трое с одним фломастером // Голос Армении. — Вип. 2013, No 5. з джерела 28 січня 2013. Процитовано 2013-06-24.
- ↑ Дворец молодежи — (не)живая история. Mediamax. Процитовано 24 червня 2013.
- ↑ Тигран Мирзоян. Последняя работа Артура Тарханяна // Голос Армении. — Вип. 2010, No 48. з джерела 14 квітня 2012. Процитовано 2013-06-24.