Я́ків Васи́льович Тарану́щенко (*9 жовтня 1885 — †?) — підполковник Армії УНР. Рідний брат Петра Таранущенка.
| Яків Васильович Таранущенко | |
|---|---|
| Народження | 9 жовтня 1885 Полтава, Російська імперія |
| Смерть | невідомо |
| Країна | Російська імперія→ УНР |
| Приналежність | Російська імперія→ Армія УНР |
| Роки служби | 1915-? |
| Звання | обер-старшина |
| Командування | т. в. о. начальника інтендантського управління Головного управління постачання Військового міністерства УНР |
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-радянська війна |
Біографія ред.
Народився 9 жовтня 1885 року у Полтаві.
Закінчив Полтавське реальне училище. Витримав іспит на звання однорічника 2-го розряду при Петровському Полтавському кадетському корпусі.
22 квітня 1905 року — закінчив Київське піхотне юнкерське училище.
У 1914 році — закінчив два курси Інтендантської академії (1914).
З 18 липня 1915 р. — завідувач 27-ї польової хлібопекарні.
З 17 вересня 1915 р. — обер-старшина для доручень корпусного інтенданта 5-го армійського корпусу.
З 27 травня 1916 р. — начальник 95-ї польової хлібопекарні.
З 19 лютого 1917 р. — дивізійний інтендант 32-ї піхотної дивізії.
24 лютого 1918 р. — демобілізувався. Останнє звання у російській армії — капітан.
З 26 квітня 1918 р. — діловод інтендантського управління 2-го Подільського корпусу Армії Української Держави.
З 6 червня 1918 р. — обер-старшина для доручень інтендатури Сердюцької дивізії Армії Української Держави.
Із 22 березня 1919 по 21 травня 1920 року жив як приватна особа у Могилеві-Подільському. У подальшому — помічник завідувача хлібопекарні 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.
З 14 вересня 1920 року — тимчасово виконуючий обов'язки начальника інтендантського управління Головного управління постачання Військового міністерства УНР. Подальша доля невідома.
Джерела ред.
- ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 259.
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 536 с.: іл. Стор. 432—433