Тактика Фабіана

Та́ктика Фабіа́на (англ. Fabian tactics) або Стратегія Фабіана (англ. Fabian strategy; правильніше Тактика або стратегія Фабія, тому що її засновником під час Другої Пунічної війни був військовий диктатор Стародавнього Риму Квінт Фабій Максим Веррукоз, якого часто називають спрощено Фабієм Максимом) — різновид військової тактики (стратегії), головною метою якої є свідоме ухилення від прямого зіткнення головних сил армії з військами противника, шляхом постійних маневрів, завдання раптових жалких ударів, що призводять поступово противника до ведення війни на виснаження.

Засновник концепції стратегії Фабіана — римський диктатор та воєначальник Квінт Фабій Максим Веррукоз

Уникаючи генеральної битви з військами противника, сили, що діють з стратегією Фабіана постійно завдають коротких та стрімких ударів, намагаючись якомога швидше вивести ворога з рівноваги, зруйнувати його моральний та бойовий дух та головне виграти час, для зосередження власних сил та підготовки до битви.

Див. також

• Військова справа
• Воєнна історія
• Війна на виснаження
• Тактика спаленої землі
• Партизанська війна

Література

• Liddell Hart, B. H. Strategy. London: Faber & Faber, 1967 (2nd rev. ed.) (англ.)

Джерела

• Fabian Strategy: Wearing Down the Enemy [ 14 червня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)