Тайва́нське генера́л-губерна́торство (яп. 【台湾総督府】, たいわんそうとくふ, Тайван сōтоку-фу) — адміністративно-територіальна одиниця Японської імперії в 1895—1945 роках на Тайвані й прилеглих островах, генерал-губернаторство.
| Тайванське генерал-губернаторство | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
| Адм. центр | Taihokud | |||
| Країна | Японська імперія | |||
| Офіційна мова | японська | |||
| Населення | ||||
| - повне | ||||
| Площа | ||||
| - повна | ||||
| Дата заснування | 1895 | |||
| Дата ліквідації | 1945 | |||
|
| ||||
|
| ||||
|
Опис Редагувати
Створене 17 червня 1895 після перемоги Японії у японсько-цінській війні й приєднання Тайваню. На момент створення було військово-колоніальною установою.
За положенням від 1896 про Тайванське генерал-губернаторство перетворювалося на окрему адміністративно-територіальну одиницю. Очолювалося генерал-губернаторами, які призначалися винятково з числа японських генералів або генерал-лейтенантів армії чи флоту; вони були повноважними управителями Тайваню у цивільних і військових справах. Адміністративний центр і резиденція генерал-губернатора розташовувалася в місті Тайпей.
До 1919 усі чиновники генерал-губернаторства були військовими; згодом Тайванське головнокомандування було відокремлене від адміністрації генерал-губернаторства, а чиновницькі посади змогли займати цивільні особи.
У 1936 японська влада повернула систему, що існувала до 1919. Уряд генерал-губернаторства складався з внутрішнього відділу (цивільні справи, фінанси, економіка, поліція), юридичної палати, відділу комунікацій, відділу торгівлі, а також регіональних урядів. Японська колоніальна влада проводила пацифікацію етнічного китайського й аборигенного населення, японізацію освіти й культурної сфери, встановила монополію на торгівлю опіумом і тютюном, займалася продажем тайванської цінної деревини до Японського архіпелагу. Ліквідоване 25 жовтня 1945 після поразки Японії у Другій світовій війні та передачі Тайваню Китайській Республіці.
Військо Редагувати
- З 22 вересня 1944 року по 15 серпня 1945 року перебувало під захистом 10-го фронту Імперської армії Японії.
Генерал-губернатори Редагувати
Генерал-губернатори Тайваню (яп. 【台湾総督】, たいわんそうとく, Тайван сōтоку).
- Кабаяма Сукенорі (10 травня 1895 — 2 червня 1896);
- Кацура Таро (2 червня 1896 — 14 жовтня 1896);
- Ноґі Маресуке (2 жовтня 1896 — 26 лютого 1898);
- Кодама Ґентаро (26 лютого 1898 — 11 квітня 1906);
- Сакума Самата (11 квітня 1906 — 1 травня 1915);
- Андо Садайоші (1 травня 1915 — 6 червня 1918);
- Акаші Мотоджіро (6 червня 1918 — 29 жовтня 1919);
- Ден Кенджіро (29 жовтня 1919 — 6 вересня 1923);
- Учіда Какічі (6 вересня 1923 — 1 вересня 1924);
- Ідзава Такіо (1 вересня 1924 — 16 липня 1926);
- Каміяма Міцуношін (16 липня 1926 — 16 червня 1928);
- Кавамура Такеджі (16 червня 1928 — 30 липня 1929);
- Ішідзука Ейдзо (30 липня 1929 — 16 січня 1931);
- Ота Масахіро (16 січня 1931 — 3 березня 1932);
- Мінамі Хіроші (3 березня 1932 — 1 травня 1932);
- Накаґава Кендзо (1 травня 1932 — 2 вересня 1936);
- Кобаяші Сейдзо (2 вересня 1936 — 27 листопада 1940);
- Хасеґава Кійоші (27 листопада 1940 — 30 грудня 1944);
- Андо Рікічі (30 грудня 1944 — 25 жовтня 1945).
Див. також Редагувати
Бібліографія Редагувати
- Тайванське генерал-губернаторство // 新村出編 『広辞苑』 [Великий сад слів]. — 第5版. — 東京: 岩波書店, 1998.
- 浅野豊美 『帝国日本の植民地法制』 [Юридична система в колонія Японської імперії]. — 名古屋: 名古屋大学出版会, 2008. ISBN 4-815-80585-7
- 黄昭堂 『台湾総督府』 [Тайванське генерал-губернаторство]. — 教育社歴史新書, 1983.
Посилання Редагувати
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тайванське генерал-губернаторство