Сіоні (სიონი) — так називали на честь Сіонської гори головний храм Тбілісі, освячений в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці. Стоїть на березі річки Кури в історичному центрі міста. До будівництва собору Цмінда Самеба (2004 р.) тут знаходилася кафедра грузинського католікоса.
| Сіоні | |
|---|---|
|
| |
| 41°41′28″ пн. ш. 44°48′26″ сх. д. / 41.69133600002777484° пн. ш. 44.80749200002777854° сх. д.Координати: 41°41′28″ пн. ш. 44°48′26″ сх. д. / 41.69133600002777484° пн. ш. 44.80749200002777854° сх. д. | |
| Країна | Грузія |
| Розташування | Тбілісі |
| Тип | кафедральний собор[d] православний храм і культурна власність |
| Матеріал | Вулканічний туф |
| Дата заснування | 7 століття |
| Сіоні Сіоні (Грузія) | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Застування храму приписується Вахтангу I Горгасалу. Більш ймовірно, що ініціатором будівництва виступив наприкінці VI століття куропалат Гурам I (тут же, мабуть, і похований). Ця первісна церква після формування тбіліського емірату була знесена арабами.
В 1112 р. Давид IV Будівельник, звільнивши Тбілісі від арабів, звів у місті новий собор, який не раз зазнавав руйнувань та відновлення. Особливо значні роботи потрібні були після нашестя Джелал ад-Дін Манкбурні і землетрусу 1668 року.
У вересні 1795 року собор дуже постраждав від навали Ага-Мухаммед-хана. Були спалені дерев'яні хори і іконостас, фрески покрилися кіптявою і сажею. Собор незабаром був відновлений і в 1817 р. Минай Медічі писав, що «він великий і чудовий, розмальований всередині картинами з Біблії».
Зовнішність Редагувати
Після реставрації 1980—1983 рр. храм Сіоні, незважаючи на складну будівельну історію, зберіг свій середньовічний вигляд. Осторонь собору дві дзвіниці — одна старовинна, триярусна, споруди XV століття, зруйнована персами і відновлена в XX столітті, інша — типовий зразок російського класицизму (побудована в 1812 р.).
В інтер'єрі храму збереглися фрески російського художника Григорія Григоровича Гагаріна. Перше місце серед храмових реліквій займає дуже древній хрест святої Ніни.
Література Редагувати
- Анчабадзе Ю. Д., Волкова Н. Г. Старый Тбилиси. — М., 1990.— С. 50. (рос.)
Посилання Редагувати
- ↑ Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.