Іріс Сіомара Кастро Сарм'єнто (ісп. Iris Xiomara Castro Sarmiento; нар. 30 вересня 1959, Тегусігальпа, Гондурас) — гондураська політична діячка, 56-й Президент Гондурасу з 27 січня 2022 року. Перша жінка на посаді президента Гондурасу та перший президент, що не є членом ні Ліберальної партії, ні Національної партії відтоді як демократію було відновлено 1982 року. Дружина усунутого з посади президента країни впродовж 2006—2009 рр. Мануеля Селайї. Лідер опору державному перевороту в Гондурасі 2009 року. Кандидатка в президенти Гондурасу на виборах 2013 та 2017 року, де представляла ліву Партію свободи та відродження[en] (Libre). Здобула перемогу на президентських виборах 2021 року.
Сіомара Кастро | |
---|---|
ісп. Xiomara Castro | |
Сіомара Кастро у 2023 році | |
56-й Президент Гондурасу | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 27 січня 2022 |
Попередник | Хуан Орландо Ернандес |
Перша леді Гондурасу | |
27 січня 2006 — 28 червня 2009 | |
Президент | Мануель Селая |
Попередник | Аґуас Окана[en] |
Наступник | Сіомара Ґірон[en] |
Народилася | 30 вересня 1959 (64 роки) Тегусігальпа, Гондурас |
Відома як | політична діячка, woman manager |
Країна | Гондурас |
Alma mater | Q17622324? |
Політична партія | Ліберальна партія Гондурасу (до 2011) Партія свободи й перебудови[en] (2011—нині) |
У шлюбі з | Мануель Селайя (одр. 1976) |
Діти | Xiomara Zelayad і Héctor Zelaya Castrod |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія Редагувати
Народилась 30 вересня 1959 року в Тегусігальпі. Друга з п'яти дітей Ірен Кастро Реєса та Ольги Доріс Сарм'єнто Монтойя. Отримала початкову та середню освіту в інститутах Сан-Хосе-дель-Кармен і Марії Ауксіліадори. Здобула ступінь ділового адміністрування в Гондураському інституті міжамериканської культури.
Брала активну участь в Асоціації чоловіків та дружин членів Клубу Ротарі Катакамасу, а також у заходах, розроблених задля догляду за дітьми, які потребують допомоги, у департаменті Оланчо. Взяла участь у створенні Centro de Cuidado Diurno para Niños en Catacamas (укр. Центр щоденного догляду за дітьми в Катакамасі) з метою надання допомоги неповним сім'ям на чолі з жінками.
Політична кар'єра Редагувати
Кастро вперше ввійшла в політику 2005 року як організатор жіночого осередку Ліберальної партії Гондурасу в Катакамасі, де агітувала за чоловіка Мануеля Селайю на загальних виборах 2005 року.
Як перша леді, Кастро відповідала за програми соціального розвитку, співпрацювала з ООН з іншими першими леді для вирішення проблем, з якими стикаються жінки, хворі на ВІЛ.
Після усунення з посади Мануеля Селайї 28 червня 2009 року внаслідок перевороту, Сіомара Кастро очолила рух опору, долучившись до гондурсців, які вимагали повернути Селайю. Рух, відомий як Фронт національного народного опору[en], став підґрунтям для створення Партії свободи та відродження.
Президентські вибори 2013 Редагувати
На президентських виборах 2013 року Кастро балотувалася від Партії свободи та відродження; Мануель Селайя не зміг балотуватись, позаяк на той момент, згідно з Конституцією, особі, яка вже обіймала посаду президента, балотуватись на посаду президента чи віцепрезидента було заборонено. 17 червня 2013 року Партія свободи та відновлення офіційно висунула її кандидатуру. Кастро посіла друге місце, отримавши 896 498 голосів (28.78 %). Перемогу здобув кандидат від Національної партії Гондурасу Хуан Орландо Ернандес, одержавши 1 149 302 голосів (36.89 %).
Президентські вибори 2017 Редагувати
На президентських виборах 2017 року Кастро мала намір брати участь від тієї ж Партії свободи і відродження, однак зняла свою кандидатуру на користь Сальвадора Насралли[en].
Президентські вибори 2021 Редагувати
На президентських виборах 2021 року Кастро, як і раніше, представляла Партію свободи та відродження. Сальвадор Насралла зняв свою кандидатуру на користь Кастро, ставши кандидатом у віцепрезиденти. Відповідно до результатів підрахунку 45 % голосів Кастро набрала 53 %, тоді як її опонент від Національної партії та чинний на той момент мер Тегусігальпи Насрі Асфура[en] — 34 %; і Кастро, і Асфура оголосили про свою перемогу. Після підрахунку трохи більше половини голосів Національна партія визнала поразку Насрі Асфури, а сам він привітав Кастро з перемогою.
27 січня 2022 року Кастро офіційно обійняла посаду президента Гондурасу.
Приватне життя Редагувати
У січні 1976 року вийшла заміж за Мануеля Селайю. Після одруження пара поселилась у Катакамасі, Оланчо. У шлюбі народилось 4 дітей: Зое, Ектор Мануель, Гортензія Сіомара та Хосе Мануель.
Примітки Редагувати
- https://criterio.hn/un-hijo-y-sobrino-politico-de-la-presidenta-de-honduras-conforman-nuevo-gobierno/
- ↑ . Інтерфакс-Україна (українською). 28 січня 2022. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ . Укрінформ (англійською). 28 січня 2022. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- . BBC News (англійською). 28 січня 2022. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 16 березня 2021.
- ↑ . Укрінформ (українською). 1 грудня 2021. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ . proceso.hn (іспанською). 25 січня 2022. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Xiomara Castro obtuvo licenciatura en administración bajo modalidad de madurez. elheraldo.hn (іспанською). 7 квітня 2014. Процитовано 16 березня 2022.
- Xiomara Castro: en una contienda llena de hombres, una mujer es favorita en Libre. elheraldo.hn (іспанською). 11 лютого 2021. Процитовано 16 березня 2021.
- . Associated Press (англійською). 23 червня 2013. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- . elmundo.es (іспанською). 7 липня 2009. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- . The Nation (англійською). 22 травня 2012. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- . Guardian (англійською). 24 квітня 2015. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- Lanza Xiomara Castro su candidatura en Honduras. semanariovoz.com (іспанською). 17 червня 2013. Процитовано 16 січня 2022.
- . siede.tse.hn (іспанською). Архів оригіналу за 22 грудня 2013. Процитовано 16 березня 2022.
- . elheraldo.hn (іспанською). 7 березня 2017. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- . radiohrn.hn (іспанською). 21 травня 2017. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 16 березня 2022.
- . BBC News (англійською). 29 листопада 2021. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 17 листопада 2022.
- . Associated Press (англійською). 26 листопада 2021. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 17 листопада 2022.
- . Укрінформ (українською). 29 листопада 2021. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
Посилання Редагувати
- Біографія Кастро на CIDOB [ 1 лютого 2022 у Wayback Machine.] (ісп.)