| Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (липень 2023) |
Сімо́на Вейль (фр. Simone Veil; 13 липня 1927, Ніцца — 30 червня 2017, Париж) — французький адвокат і політична діячка, була міністром охорони здоров'я Франції під керівництвом президента Валері д'Естена, Президентом Європейського парламенту і членом Конституційної ради Франції.
| Сімона Вейль | |
|---|---|
| фр. Simone Veil | |
| Сімона Вейль керує на засідані Європейського парламенту у Страсбурзі в 1979 році. | |
| 12-й Голова Європейського парламенту | |
| липень 1979 року — 1982 рік | |
| Попередник | Еміліо Коломбо |
| Наступник | Піт Данкерт |
| Міністр охорони здоров'я Франції | |
| 27 травня 1974 року — 4 липня 1979 року | |
| Попередник | Мішель Понятовський |
| Наступник | Мішель Понятовський |
| Міністр охорони здоров'я Франції | |
| 29 березня 1993 року — 18 травня 1995 року | |
| Попередник | Бернар Кушнер |
| Наступник | Елізабет Юбер |
| Народилася | 13 липня 1927 (96 років) Ніцца, Франція |
| Померла | 30 червня 2017[…] (89 років) VII округ Парижа, Париж, Франція або Париж, Франція |
| Похована | Пантеон |
| Відома як | політична діячка, магістрат, адвокат, авторка |
| Громадянство | Франція |
| Alma mater | Інститут політичних досліджень і Правничий факультет Паризького університетуd |
| Політична партія | Союз за французьку демократію, Альянс лібералів і демократів за Європу |
| Батько | André Jacobd |
| Мати | Yvonne Steinmetzd |
| У шлюбі з | Антуан Вейль |
| Діти | Jean Veild, Pierre-François Veild і Claude-Nicolas Veild |
| Нагороди | |
| Підпис | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Знана як авторка «закону Вейль», що набув чинності 17 січня 1975 року та скасував кримінальну відповідальність за штучний аборт.
Життя Сімони Вейль протягом другої світової війни Редагувати
Сімона Вейль народилась 13 липня 1927 року у Ніцці в непрактикуючій єврейській родині.
Після нацистського вторгнення, сім’я Жакоб отримала фальшиві документи, щоб скрити свою особу. 30 березня 1944 року вона була заарештована.
13 квітня 1944 року, вона була депортована до Аушвіца, в Польщі, з її мамою та сестрою.
Вона уникла смерті, сказавши що їй 18 років. 18 січня 1945 року в той час, як радянські війська наступають на Аушвіц, вона разом з іншими в’язнями бере участь у 70-кілометровому Марші Смерті.
Вона прибуває до табору в Берген-Бельзен 30 січня 1945 року.
Її мати помирає від висипного тифу та виснажливого маршу 15 березня. Через місяць; 15 квітня 1945, табір Берген-Бельзен був звільнений британськими солдатами. Сімона Вейль повертається у Францію.
Французька політична кар'єра Сімони Вейль Редагувати
В 1970 , Сімона Вейль — перша жінка генеральний секретар магістратури.
Сімона Вейль призначена міністром охорони здоров‘я та соціальних справ призидентом Валері Жискар д‘ Естен. Вона друга жінка на цій посаді. Вона приймає закон про декриміналізацію добровільного переривання вагітності (ДПВ-аборт). Цей закон називають <законом Вейль>. Сімона Вейль захищає права жінок і бореться з нерівністю, жертвами якої є жінки. Тема добровільного переривання вагітності близька їй, оскільки вона хоче захистити жінок від небажаної вагітності та наслідків неякісно зробленого аборту.
Європейська політична кар'єра Сімони Вейль Редагувати
У 1979 році вперше члени Європейського парламенту були обрані загальним голосуванням.
17 липня 1979 року Сімону Вейль обрали членом Європейського парламенту. Вона стає першим президентом Європейського парламенту, обраним загальним голосуванням. На цій посаді вона перебуває до 1982 року. Сімона Вейль — переконана європейка. У своїй інвеститурній промові вона сказала, що хоче єдиної, Європи, Європи, яка не відтворює «помилок минулого».
Смерть і входження до Пантеону Редагувати
Ікона боротьби за права жінок, яка пережила Голокост, законодавця закону про добровільне переривання вагітності та переконана європейка, Сімона Вейль померла 30 червня 2017 року у віці 89 років. Феміністична асоціація подала петицію про її входження до Пантеону. Президент Макрон дуже швидко вирішує ввести Сімону та її чоловіка до Пантеону. Вона приєднується до інших важливих жінок Франції, таких як Марія Кюрі та Женев’єв Антоніоз-де Голль.
1 липня 2018 року відбувається церемонія вшанування, яка збирає тисячі людей, які приходять вшанувати цю жінку та всі її бої. Церемонія супроводжується дитячими піснями. Президент Макрон виступає з промовою, і багато фотографій Сімони Вейль виставлені на вулиці, що веде до Пантеону.
Примітки Редагувати
- ↑ Simone Veil est décédée à 89 ans // Le Journal du Dimanche — 2017. — ISSN 0242-3065; 2650-0027
- Mort de Simone Veil, icône de la lutte pour les droits des femmes // Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Societe Editrice Du Monde, 2017. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
- FemBio database
- Fichier des personnes décédées
- Czech National Authority Database
- https://www.touteleurope.eu/histoire/entree-de-simone-veil-au-pantheon-h
Посилання Редагувати
- У Франції померла Сімона Вейль /Європейська правда, 30.06.2017/ [ 3 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Умерла Симона Вейль /Радио Свобода, 30.06.2017/ [ 30 червня 2017 у Wayback Machine.]