Сі́льниця (Сельниця) — річка в Україні, в межах Тульчинського і Тростянецького районів Вінницької області. Права притока Південного Бугу (басейн Чорного моря).
| Сільниця | |
|---|---|
| | |
| Витік | біля с. Левківці |
| Гирло | Південний Буг (в м. Ладижин) |
| Країни: | Україна Вінницька область |
| Регіон | Вінницька область |
| Довжина | 67 км |
| Площа басейну: | 835 км² |
| Притоки: | Безіменна, Тульчинка, Кільцівка, Шамотина (праві); Іцька, Серчист, Биня (ліві) |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Опис Редагувати
Довжина 67 км, площа басейну 835 км². Долина переважно трапецієподібна (ширина 1—2 км), на окремих ділянках її ширина не перевищує 30—40 м. Заплава двостороння (завширшки до 400—600 м), вкрита лучною рослинністю, часто заболочена. Річище звивисте, завширшки 2—6 м (найбільша — 35 м); завглибшки 0,6—1,5 м, на перекатах — 0,2—0,4 м. Похил річки 1,6 м/км. Живлення снігове та дощове. Льодостав з початку грудня до березня. Стік Сільниці зарегульований русловими водосховищами та численними ставками; споруджено 17 гребель. Воду використовують для гідроенергетики й технічного водопостачання; створено рибницькі господарства.
Розташування Редагувати
Сільниця бере початок при північно-західній околиці села Левківці, на схилах Подільської височини. Тече на схід (частково на південний схід). Впадає до Південного Бугу неподалік від центральної частини міста Ладижин.
Над річкою розташовані міста Тульчин і Ладижин, а також декілька сіл.
Притоки Редагувати
Має 24 притоки завдовжки понад 10 км.
Праві:
- Бакша. Бере початок у селі Шура-Копіївська. Тече переважно на північний схід через Гуральню і у Зарічному впадає у Сільницю за 45 км від її гирла. Довжина річки 10 км. Площа басейну 43,4 км².
- Тульчинка
- Кільцівка
- Шамотина
Ліві:
Назва Редагувати
Вперше назва згадується в "Tabula Peutingeriana" (Певтингерова карта), виготовленній у XII— XIII сторіччі, як "Caput fluminis Selliani" — притока Селліан. Основа назви — латинь. "sella" — престол. Себто, Престольна "Сельниця" вказує на престольну назву річки Синюха, що впадає в Полудневий Буг (Бог) з півночі. Старонімецькою "sin" — знання, свідомість.
Примітки Редагувати
- Словник гідронімів України / Редкол.: К. К. Цілуйко (голова) та ін. — К. : Наукова думка, 1979. — С. 31.
Джерела Редагувати
- Трансформація ландшафтних екосистем річкових долин Центрального Побужжя : монографія / Гончаренко Г.Є., Совгіра С.В., Лаврик О.Д., Гончаренко В.Г. - К.: Наук. світ, 2009. – 329 с.
- Водні ресурси та якість річкових вод басейну Південного Бугу / За ред. В. К. Хільчевського. — К.: Ніка-центр, 2009. — 184 с.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Словник гідронімів України / Редкол.: К. К. Цілуйко (голова) та ін. — К. : Наукова думка, 1979. — С. 504.
- Sielnica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 535. (пол.)
- Гавриков Ю.С. Реєстр річок Вінницької області.(Довідковий посібник, 2-ге видання, доповнене) – Вінниця: Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг, 2018 - 28 с.
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |