Сіднейська міська електричка (англ. Sydney Trains) — система ліній приміських електропотягів з підземними ділянками в центрі міста, що обслуговує місто Сідней, Новий Південний Уельс, Австралія. В системі використовується стандартна ширина колії, та живлення потягів від повітряної контактної мережі.
| Сіднейська міська електричка | ||
|---|---|---|
| Опис | ||
| Країна | Австралія | |
| Місто | Сідней | |
| Дата відкриття | 1 липня 2013 | |
| Річний пасажиропотік | 340,7 млн (2017 рік) | |
| Сайт | Офіційний сайт | |
| Власник | уряд Нового Південного Уельсуd | |
| Маршрутна мережа | ||
| Кількість ліній | 8 | |
| Кількість станцій | 178 | |
| Довжина мережі | 815 км | |
| Основні типи рухомого складу | CityRail fleetd, K setd, C setd, T setd, M setd, H setd і Sydney Trains A & B setsd | |
| Ширина колії | європейська колія (1435 мм) | |
| Електрифікація | 1500 V DC railway electrificationd | |
| ||
| Сіднейська міська електричка у Вікісховищі |
Історія ред.
Перша залізнична лінія в місті була відкрита у 1855 році, після відкриття першої лінії система активно розширялась. Перша електрифікована лінія відкрилася у 1926 році, у тому ж році відкрилася перша підземна ділянка. Важливим етапом розвитку стало відкриття у 1932 році руху по мосту Гарбор-Брідж. Основні роботи по електрифікації ліній були завершені до 1948 року. Не задовго до початку олімпійських ігор були відкриті нові ділянки до Міжнародного аеропорту Кінгсфорда Сміта та до олімпійського парку. У 2008 році нове розширення системи, була відкрита переважно підземна 13 кілометрова ділянка між станціями Чатсвуд та Еппінг.
Новітня історія ред.
У травні 2012 року міністр транспорту штату оголосив про реструктирізацію системи, замість оператора CityRail[en] була створена компанія Sydney Trains. При реструктурізації частина ліній буде передана Сіднейському метрополітену, що зараз знаходиться в стадії будівництва. Діючі лінії що підлягають передачі метрополітену будуть поетапно закриватися на реконструкцію та підключення до нових підземних ділянок. У зв'язку з реструктурізацією була зменшена кількість ліній до семи, частина ліній були об'єднані. В 2017 році ліній стало 8, восьму лінію створили виділивши частину другої лінії в окрему лінію.
Лінії ред.
| Лінія | Назва | Обслуговує |
|---|---|---|
| North Shore, Northern & Western[en] | Північні та західні передмістя з центром. | |
| Inner West & Leppington[en] | Внутрішньо західні та південно-західні райони. | |
| Bankstown[en] | Кентербері-Банкстаун, частину Внутрішнього Заходу та Західний Сідней. | |
| Eastern Suburbs & Illawarra[en] | Східні та південні передмістя з центром. | |
| Cumberland[en] | Західний Сідней (не проходить у центрі) | |
| Carlingford[en] | З півночі на південь , від передмістя Клайд до Карлінфорду. | |
| Olympic Park[en] | Сіднейський олімпійський парк. | |
| Airport & South[en] | Центральний діловий район з південно-західним передмістям через Аеропорт. |
Режим роботи ред.
Інтервал руху по буднях від 3-х хвилин на центральних ділянках, 5 — 10 хвилин на основних станціях та 15 хвилин на найвіддаленіших ділянках. У вихідні дні інтервал збільшується до 10 хвилин у центрі та до 30 хвилин на віддалених від центра ділянках ліній. З 1989 року вночі приблизно по маршрутам ліній курсують автобуси з інтервалом в одну годину.
Галерея ред.
Посилання ред.
- Сіднейська міська електричка на UrbanRail.net
- Детальна мапа мережі на UrbanRail.net
Примітки ред.
- https://www.sydneymetro.info/ Інформація про будівництво метрополітену