Координати: 4°20′ пд. ш. 143°15′ сх. д. / 4.333° пд. ш. 143.250° сх. д.
Прові́нція Східний Сепік (англ. East Sepik Province, ток-пісін Is Sepik Provins) — провінція Папуа Нової Гвінеї. Адміністративний центр — місто Вевак (22 652 особи — дані за 2013).
| Провінція Східний Сепік | ||
|---|---|---|
| Is Sepik Provins | ||
| ||
| Один із пляжів в Вевака на морському узбережжі | ||
| 'Адмін. центр' | Вевак | |
| Країна | Папуа Нова Гвінея | |
| Регіон | Момасе | |
| Райони | провінції Східний Сепік: Амбунті-Дрейкікір, Анґорам, Вевак, Восера-Ґаві, Мапрік, Янґору-Сауссіа | |
| Офіційна мова | ток-пісін, англійська | |
| Населення | ||
| - повне | ▲450 530 (5-те) 2011 | |
| - густота | 10,37 осіб/км² | |
| Площа | ||
| - повна | 43 426 км² (2-ге місце) | |
| - ширина | 215 км | |
| - довжина | 360 км | |
| - широта | -4.333333° | |
| - довгота | 143.25° | |
| Часовий пояс | UTC+10 | |
| Губернатор | Мішель Сомарі | |
| Код ISO 3166-2 | PG-ESW | |
на мапі Папуа Нової Гвінеї
| ||
| Провінція Східний Сепік на мапі Папуа Нової Гвінеї | ||
|
Історія Редагувати
Першовідкривачами тутешніх земель стали німецькі мандрівники і торговці, які займалися переважно торгівлею, чи організацією місцевих плантацій з вирощування кокосових пальм, плоди яких використовували для виробництва копри, яка йшла на експорт. До кінця XIX століття територія сучасної провінції стала частиною колонії Німецька Нова Гвінея.
У 1914 році німецькі території на Новій Гвінеї перейшов під контроль Австралії, яка з 1921 року керувала ним як частиною підопічної території за мандатом Ліги Націй. У роки Другої світової війни на території провінції велися тяжкі бої австралійських та американських військ з військами Японії, які, тим не менш, були повністю розгромлені до 1945 року.
З 1975 року Східний Сепік стає частиною незалежної держави Папуа Нова Гвінея.
Географія Редагувати
Провінція розташована в північно-західній частині країни. Простяглася на з заходу на схід на 360 км, а з півночі на південь — на 215 км. Її площа становить 43 426 км² (2-ге місце).
На півночі омивається водами Тихого океану, в тому числі морем Бісмарка. На сході межує із провінцією Маданг, на півдні — із провінціями Енга та Гела, на заході межує із провінцією Сандаун.
Основна частина провінції розташована на острові Нова Гвінея. Крім того, до її складу входять численні прибережні острови (в основному вулканічного походження), в тому числі острів Вевак та група островів Схаутен[en].
Найбільшою річкою, що протікає землями провінції, є річка Сепік, яка тече із заходу на схід, через усю її територію і впадає у море Бісмарка. Другою за величиною річкою є Юат (права притока річки Сепік). В центральній частині провінції, в сезон розливу річки Сепік утворюється болотисте озеро Чамбрі[en].
Центральна і східна частина провінції (долина річок Сепік та Юат) є рівнинною, із середніми висотами до 100 м. Значну площу рівнин займають болота. В північно-західній частині провінції, із заходу на схід протягнувся гірський хребет Торрічеллі[en]. В південній частині розташовані гірські хребти Гунстейн та інші, які входять до складу Центрального хребта. Схили гір і прилеглі райони покриті густими тропічними лісами.
Основу місцевої економіки складає сільське господарство. Клімат морського узбережжя, екзотична фауна і флора, захопливі краєвиди сприяють розвитку туризму.
Населення Редагувати
Міське населення провінції становить менше 10 % і мешкає у столиці Вевак і кількох невеликих містечках (по 1-2 тис. чоловік), в т. ч. у Амбунті та Анґорам. Основна частина населення проживає у невеличких поселеннях, які в більшій частині розташовані на узбережжі і по берегах річки Сепік.
Крім державних — англійської і ток-пісін, місцеве населення розмовляє більш, як 200-ми місцевими австронезійськими мовами.
За результатами перепису населення у 2000 році чисельність жителів становила 343 180 осіб, що відповідало 5-му місцю серед всіх провінцій країни. За переписом 2011 року населення провінції становило 450 530 осіб (5-те місце).
| 1980 | 1990 | 2000 | 2011 |
|---|---|---|---|
| 221 890 | ▲254 371 | ▲343 180 | ▲450 530 |
Адміністративний поділ Редагувати
Територія провінції розділена на шість районів. Кожен район має кілька одиниць місцевого самоврядування (LLG). Для зручності виконання перепису, використовується поділ на відділення в кордонах тих же одиниць місцевого самоврядування.
| Район | Адміністративний центр | Назва LLG |
|---|---|---|
| Амбунті-Дрейкікір | Амбунті | Амбунті (сільська) |
| Тунап-Гунстейн Ранґе (сільська) | ||
| Ґаванґа (сільська) | ||
| Дрейкікір (сільська) | ||
| Анґорам | Анґорам | Анґорам (сільська) |
| Керам (сільська) | ||
| Караварі (сільська) | ||
| Марієнберг Нижній Сепік (сільська) | ||
| Юат (сільська) | ||
| Вевак | Вевак | Boikin Dagua (сільська) |
| Турубу (сільська) | ||
| Вевак Острів (сільська) | ||
| Вевак (сільська) | ||
| Вевак (міська) | ||
| Восера-Ґаві | Восера | Буруї-Кунаї (сільська) |
| Ґаві (сільська) | ||
| Північна Восера (сільська) | ||
| Південна Восера (сільська) | ||
| Мапрік | Мапрік | Албіґес Мамблеп (сільська) |
| Бумбуїта Мугянґ (сільська) | ||
| Мапрік Вора (сільська) | ||
| Яаміл Тамауї (сільська) | ||
| Янґору-Сауссіа | Янґору | Східна Янґору (сільська) |
| Нумбо (сільська) | ||
| Сауссо (сільська) | ||
| Західна Янґору (сільська) |
Примітки Редагувати
- Перепис населення в Папуа Новій Гвінеї (2011) Geohive
- ↑ . Архів оригіналу за 1 жовтня 2018. Процитовано 12 липня 2016.
- (англійською). Adrian R. Tappin. Архів оригіналу за 24 липня 2008. Процитовано 29-05-2010.
- ↑ Папуа Нова Гвінея. Географія[недоступне посилання з травня 2019]. Процитовано 29-05-2012
- (англійською). Mystical Sepic. Архів оригіналу за 25 липня 2009. Процитовано 29-05-2012.
- . Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 12 липня 2016.
- Local Level Government (LLG) — одиниця місцевого самоврядування.
- . Архів оригіналу за 2 січня 2016. Процитовано 29 травня 2012.
- Райони Папуа Нової Гвінеї [ 9 лютого 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- . Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 29 травня 2012.
Посилання Редагувати
- (англ.) Процитовано: 27-05-2012
- (англ.) Процитовано: 27-05-2012
- Провінція Східний Сепік [ 11 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (англ.) Процитовано: 26-05-2012