Сульфосо́лі (рос. сульфосоли природные, англ. natural sulphosalts; нім. natürliche Sulfosalze n pl, Thiosalze n pl) — група мінералів, солі тіокислот (тіостибієвої, тіоарсенітної та інш.).
У природі відомо понад 150 сульфосолей, деякі з них поширені і утворюють значні скупчення (бляклі руди, буланжерит і інш.). Належать до рідкісних і дуже рідкісних мінералів. Розглядаються як самостійний клас мінералів або об'єднуються з сульфідами природними.
Більшість сульфосолей кристалізуються в нижчих сингоніях в осн. моноклінній, ромбічній. Виключення — мінерали каркасної і острівної будови (напр., бляклі руди) кубічної сингонії. Зустрічаються у вигляді мікроскопічних виділень, в тісних зростках між собою, з сульфідами, телуридами і іншими, рідше у вигляді голчатих, заплутано-волокнистих, натічних, радіально-променистих і інш. агрегатів, а також окремих кристалів у пустотах. Колір сірий, блиск металічний. Твердість 2—4. Густина від 4000 до 7000 кг/м3 (зростає від мідних до свинцевих і срібних сульфосолей).
Основна маса сульфосолей — ендогенні мінерали, що зустрічаються у вигляді домішок в рудах гідротермальних родовищ. Багато сульфосолей мають промислове значення; сульфосолі срібла — важливі компоненти срібних руд, сульфобісмутити — бісмутових руд.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 18 червня 2021.