Стояки постійного опору (рос. стойки постоянного сопротивления; англ. permanent resistance props, unyielding prop; нім. Stempel m mit konstantem Einsinkwiderstand m) — кріпильні стояки кріплень очисних виробок, робочий опір яких досягається при дуже невеликому опусканні висувної частини чи тільки при їх пружних деформаціях, а далі висувна частина опускається при постійному опорі. До стояків постійного опору належать стояки тертя типу ТУ, ТЖ та стояки гідравлічні типу ГСУМ, ГВТ і т. ін. Успішно конкурують зі стояками зростаючого опору.
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.