Столипінський циркуляр — розпорядження губернаторам, підписане міністром внутрішніх справ Російської імперії П. Столипіним 20 січня 1910, з вимогою припинити реєстрацію «інородчеських», зокрема, й українських, національних культурно-просвітницьких товариств як таких, що «мають на меті об'єднання інородчеських елементів на ґрунті виключно національних інтересів», а тому становлять, на думку міністра, загрозу громадському спокою та безпеці.
Зміст ред.
Відповідно до циркуляра — вирішувалося питання про діяльність уже існуючих товариств, частина яких, зокрема й Київське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, були закриті.
Історія ред.
Підставою для появи циркуляра була складена у грудні 1909 С. Щоголевим за участю діячів «Клуба русских националистов города Киева» та відвезена в січні 1910 в Санкт-Петербург київським губернатором О. Гірсом доповідна записка «О польских и малорусских просветительных обществах».
Наслідки ред.
Попри катастрофічні наслідки для українських товариств цей циркуляр був першим у новітній історії фактом офіційного визнання з боку вищих посадових осіб Російської імперії окремішності української нації від російської.
Оскільки циркуляр спростовував офіційну загальноросійську доктрину, незабаром і сам П. Столипін змушений був визнати помилковість зарахування українців до «інородців».
Джерела ред.
- Любченко В. Б. Столипінський циркуляр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 860. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.