Степанкова Катерина Костянтинівна Катери на Костянти нівна Степанко ва нар 21 березня 1972 Київ українська акторка та ре

Катери́на Костянти́нівна Степанко́ва (нар. 21 березня 1972, Київ) — українська акторка та режисерка. Заслужений діяч мистецтв України (2017).

Степанкова Катерина Костянтинівна

Народилася	21 березня 1972(1972-03-21) (51 рік) м. Київ
Діяльність	кіноакторка
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Роки діяльності	1993-донині
Чоловік	(шлюб 1989) Ткаченко Тарас (шлюб 1998) Скляренко Олексій
Діти	Олексій (26.08.1991), Матвій (14. 06. 2011 р.н.)
Батьки	Степанков Костянтин Петрович Роговцева Ада Миколаївна
Брати / сестри	Степанков Костянтин Костянтинович
Нагороди та премії
"Перші півні" Відкрита ніч за роль у фільмі "Літо завжди минає"

Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис Редагувати

Народилася в родині українських акторів Костянтина Степанкова та Ади Роговцевої.

Закінчила у 1989 р. київську школу № 117. Вступила на філологічний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. З 1991 до 1993 перебувала в Ізраїлі разом із чоловіком — художником Тарасом Ткаченко, де 1991 року народила сина Олексія. У 1993 повернулась в Україну і вступила до театрального інституту ім.Карпенка-Карого. У 1997 закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (майстерня Валентини Зимньої). З 1998 року працювала актрисою у театрі Романа Віктюка (Росія, Москва).

1998-го вийшла заміж за актора Олексія Скляренка. У 2007 р. закінчила Вищі Курси Сценаристів і Режисерів у Москві (ВКСР). 2011-го народила сина Матвія.

З 2012 припинила роботу в Москві і повернулась в Україну.

Творчість Редагувати

Вперше вийшла на сцену Театру російської драми ім. Лесі Українки в п'ять років у виставі «Сподіватися» (реж. Ірина Молостова), де грала дев'ятирічну Ларису Косач, майбутню Лесю Українку.

З дитячих років знімалася у кіно, працювала на радіо, грала у театрі. Займається концертною діяльністю із читецькими програмами української поезії. Літературна редакторка обох книг спогадів матері Ади Роговцевої "Мій Костя" (2006) та «Свидетельство о жизни» (2013). З 2007 - театральний режисер-постановник.

З 2007-го у якості режисера співпрацювала із Київським академічним театром драми і комедії на лівому березі Дніпра. З 2009-го — із Київською академічною майстернею театрального мистецтва «Сузір'я» (з 2011-го працює там режисером).

Робота в театрі Редагувати

Акторські роботи Редагувати

«Бульвар Сан-Сет»; Бетти
«Пробуждение весны»;
«Заводной апельсин»;
"Кот в сапогах"; Принцесса
«Давай займемся сексом»; танцовщица
«Кармен»; Смерть
«Нездешний сад. Рудольф Нуреев». Марго Фонтейн

"Варшавська мелодія-2" (Л.Зорін, І.Афанасьєв, реж. І.Афанасьєв) Гелена
"Якість зірки"(Н.Кауард, реж.О.Лісовець) Нора

Режисерські роботи Редагувати

2007 — «Розовый мост» Р. Д. Уоллера за романом «Мости округу Медісон»; (режисерський дебют)
2010 — «Вася должен позвонить».(К.Рубина "Прогулки в Лю-Бле")
2011 — "Обман длинною в жизнь" (Д.Рубина "Двойная фамилия")

2009 — "Будьте как дома" (Ж.-М. Шевре "Захватчики")
2013 — "Свідоцтво про життя" (публіцистична вистава за однойменною книгою А.Роговцевої)
2014 — "Схоже на щастя" (П'єр Пальмад та Крістоф Дютюрон "Втікачки")

2015 — "Гостя" (Е.І.Шмітт "Незвана гостя")

Фільмографія Редагувати

1979 — Киевские встречи (Семейная драма)
1995 — Лето всегда приходит (короткометражний)
2002 — Под крышами большого города Неля

Примітки Редагувати

Указ Президент України від 27 березня 2017 року № 82/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня театру»

Джерела Редагувати

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Степанкова Катерина Костянтинівна

Це незавершена стаття про українського актора чи акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президент України від 27 березня 2017 року № 82/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня театру»