www.wikidata.uk-ua.nina.az

Старинов Ілля Григорович 02 08 20 07 1900 18 11 2000 радянський військовий діяч один із засновників мінно диверсійного н

Старинов Ілля Григорович

Старинов Ілля Григорович (02.08(20.07).1900—18.11.2000) — радянський військовий діяч, один із засновників мінно-диверсійного напряму в бойовій діяльності партизанських підрозділів та військ спеціального призначення, полковник (1938). Професор (1984).

Біографія Редагувати

Народився в с. Войново (нині село Болховського району Орловської області, РФ) в сім'ї залізничника. Навчався в 4-річній школі в с. Завідово (нині село Конаковського району Тверської обл., РФ). Працював на фабриках м. Твер (нині місто в РФ). У жовтні 1917 — член бойової дружини Тверської ради робітничих і солдатських депутатів. У липні 1918 був призваний Болховським військкоматом до Червоної армії. Служив у 20-му полку 3-ї стрілецької дивізії, брав участь у боях на Південному фронті. У вересні 1921 — вересні 1922 навч. у Воронезькій школі військових залізничників-техніків. З осені 1924 — командир роти 4-го Коростенського залізничного полку. 1925—28 — один з інструкторів з підготовки підривників груп «загородження», створених за ініціативою наркома з військових і морських справ СРСР М.Фрунзе згідно із впроваджуваною в СРСР «теорією малої війни». 1929 — інструктор з диверсійної підготовки Київської розвідувально-диверсійної партизанської школи, яку очолював М.Кочегаров, навчальних пунктів Державного політичного управління УСРР. З грудня 1930 служив у 4-му (розвідувальному) відділі штабу Українського військового округу, відповідав за підготовку партизанів-диверсантів у спецшколах Києва, Харкова, Куп'янська, одночасно займався вдосконаленням міннопідривних засобів та методів їх використання. Тільки в Українській військовій окрузі було підготовлено понад 80 організаторських та диверсійних груп загальною чисельністю понад 600 осіб, здатних діяти в тилу ворога. З березня 1932 — начальник розвідувального пункту Українського військового округу в м. Тираспіль. З березня 1933 — співробітник відділу з підготовки диверсійних кадрів 4-го (розвідувального) управління Штабу Червоної армії, який очолювала М.Сахновська. Займався диверсійною підготовкою агентури Інтернаціоналу Комуністичного, членів іноземних комуністичних партій (В.Пік, П.Тольятті, О.Завадський та ін.). У вересні 1933 — травні 1935 навчався у Військово-транспортній академії Червоної армії. З травня 1935 — заступник коменданта ст. Ленінград-Московська, одночасно викладав курс із техніки «загороджувальних робіт» на дорогах на військово-транспортному ф-ті Ленінгр. ін-ту інженерів шляхів сполучень. У листопаді 1936 — листопаді 1937 — у групі радянських радників Народної армії Іспанії, безпосередньо підпорядковувався Я.Берзіну. Пройшов шлях від радника диверсійної групи до радника командира 14-го партизанського корпусу Д.Унгрії. З лютого 1938 — начальник Центрального науково-випробувального полігону залізничних військ, ініціював створення спеціальної лабораторії для конструювання мін різного призначення. Підготував кандидатську дисертацію на тему: «Мінування залізниці». З листопада 1939 — нач. групи розмінування на Карельському перешийку під час радянсько-фінляндської війни 1939—1940. Був важко поранений, отримав інвалідність. З серпня 1940 — нач. відділу мінування та загородження Головного інженерного управління Червоної армії. Організував курси з підготовки фахівців мінно-підривної справи в Нахабіно (нині селище міського типу Московської області, РФ).

З липня 1941 Редагувати

З липня 1941 — начальник Оперативної групи по мінно-загороджувальних роботах, одночасно — начальник Оперативного навчального центру Західного фронту. У вересні 1941 — начальник оперативно-інженерної групи Південно-Західного фронту (5 інженерно-загороджувальних батальйонів та 5 оперативних груп). Попередня робота з мінування об'єктів у м. Харків привела до знищення радіокерованою міною в листопаді 1941 командування 68-ї дивізії Вермахту та Харківського гарнізону, очолюваного генерал-майором Г. фон Брауном. Інші заміновані об'єкти (два віадуки, будівля Харківського військового округу та ін.) не спрацювали через несправність або виявлення мін ворогом. У Києві, Чернігові та Орлі (нині місто в РФ) намагався відновити підготовку диверсантів. З листопада 1941 — заступник начальника штабу інженерних військ Червоної армії, з грудня 1941 — начальник оперативно-інженерної групи Південного фронту. Сформував 5 інженерних батальйонів. До їх складу входило чимало колишніх бійців Народної армії Іспанії. У лютому 1942 організував та особисто очолював диверсійні «льодові» рейди через Таганрозьку затоку. З квітня 1942 — командир 5-ї окремої інженерної бригади спеціального призначення Калінінського фронту. У серпні 1942 — начальник Вищої оперативної школи особливого призначення Центрального штабу партизанського руху, водночас керував розробкою масштабних диверсійних операцій на Кавказі (у тил ворога було десантовано 16 диверсійних груп). З березня 1943 — член Військової ради Південно-Західного фронту по організації диверсій у тилу ворога. З травня 1943 як заступник начальника Українського штабу партизанського руху організував відділ планування диверсійних операцій та підготовки диверсантів, формував диверсійні підрозділи партизанських з'єднань. Одним із головних завдань партизанів бачив знищення ешелонів ворога — «війну на рейках». Не раз дискутував з вищим командуванням Червоної армії щодо безперспективності масової операції з підриву залізничних колій — т. зв. рейкової війни (див. «Рейкова війна»). З квітня 1944 — заступник начальника Польського штабу партизанського руху, займався розгортанням радянських партизанських загонів та диверсійних груп в окупованій нацистами Польщі. З липня 1944 як начальник радянської місії в Югославії (дислокувалася в Бухаресті; Румунія) організовував взаємодію військ Червоної армії та підрозділів Національно-визвольної армії Югославії. З лютого 1945 — начальник оперативно-інженерної групи фронтового підпорядкування з розмінування доріг Німеччини. З листопада 1945 — заступник начальника 20-го управління залізничних військ Червоної армії, яке дислокувалося в м. Львів, очолював роботи з розмінування залізниці, організовував протидиверсійні заходи щодо охорони доріг від підрозділів Української повстанської армії.

З вересня 1946 Редагувати

З вересня 1946 — начальник кафедри тилу Військового інституту МВС СРСР. У 1950-х рр. — один з організаторів військ спеціального призначення Головного розвідувального управління Генштабу СРСР, розробив стратегію і тактику їх використання, створив десятки зразків спецтехніки. З січня 1956 — у відставці.

З 1957 — старший науковий співробітник Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, 1964—87 — викладач тактики диверсій Курсів удосконалення офіцерського складу КДБ при РМ СРСР, інших спеціальних навчальних закладів. З 1984 — професор по спеціальних дисциплінах. Автор понад 150 наукових праць, спогадів.

Нагороджений 2-ма орденами Леніна, 5-ма орденами Бойового Червоного Прапора, орденами Вітчизн. війни 2-го ст., Дружби народів, Жовтневої революції, Мужності, численними медалями СРСР, Чехословаччини, Польщі, Югославії, Німеччини, Іспанії.

Помер у м. Москва, похований на Троєкуровському кладовищі.

Джерела та література Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Starinov Illya Grigorovich 02 08 20 07 1900 18 11 2000 radyanskij vijskovij diyach odin iz zasnovnikiv minno diversijnogo napryamu v bojovij diyalnosti partizanskih pidrozdiliv ta vijsk specialnogo priznachennya polkovnik 1938 Profesor 1984 Illya StarinovNarodzhennya 20 lipnya 2 serpnya 1900 Vojnovo Bolhovskij rajon Rosijska imperiyaSmert 18 listopada 2000 2000 11 18 100 rokiv Moskva RosiyaPohovannya Troyekurovske kladovisheKrayina Rosijska imperiya Rosijska SFRR SRSR RosiyaPartiya KPRSZvannya polkovnikVijni bitvi Gromadyanska vijna v Rosiyi nimecko radyanska vijna Gromadyanska vijna v Ispaniyi i radyansko finska vijnaNagorodi Zmist 1 Biografiya 1 1 Z lipnya 1941 1 2 Z veresnya 1946 2 Dzherela ta literaturaBiografiya RedaguvatiNarodivsya v s Vojnovo nini selo Bolhovskogo rajonu Orlovskoyi oblasti RF v sim yi zaliznichnika Navchavsya v 4 richnij shkoli v s Zavidovo nini selo Konakovskogo rajonu Tverskoyi obl RF Pracyuvav na fabrikah m Tver nini misto v RF U zhovtni 1917 chlen bojovoyi druzhini Tverskoyi radi robitnichih i soldatskih deputativ U lipni 1918 buv prizvanij Bolhovskim vijskkomatom do Chervonoyi armiyi Sluzhiv u 20 mu polku 3 yi strileckoyi diviziyi brav uchast u boyah na Pivdennomu fronti U veresni 1921 veresni 1922 navch u Voronezkij shkoli vijskovih zaliznichnikiv tehnikiv Z oseni 1924 komandir roti 4 go Korostenskogo zaliznichnogo polku 1925 28 odin z instruktoriv z pidgotovki pidrivnikiv grup zagorodzhennya stvorenih za iniciativoyu narkoma z vijskovih i morskih sprav SRSR M Frunze zgidno iz vprovadzhuvanoyu v SRSR teoriyeyu maloyi vijni 1929 instruktor z diversijnoyi pidgotovki Kiyivskoyi rozviduvalno diversijnoyi partizanskoyi shkoli yaku ocholyuvav M Kochegarov navchalnih punktiv Derzhavnogo politichnogo upravlinnya USRR Z grudnya 1930 sluzhiv u 4 mu rozviduvalnomu viddili shtabu Ukrayinskogo vijskovogo okrugu vidpovidav za pidgotovku partizaniv diversantiv u specshkolah Kiyeva Harkova Kup yanska odnochasno zajmavsya vdoskonalennyam minnopidrivnih zasobiv ta metodiv yih vikoristannya Tilki v Ukrayinskij vijskovij okruzi bulo pidgotovleno ponad 80 organizatorskih ta diversijnih grup zagalnoyu chiselnistyu ponad 600 osib zdatnih diyati v tilu voroga Z bereznya 1932 nachalnik rozviduvalnogo punktu Ukrayinskogo vijskovogo okrugu v m Tiraspil Z bereznya 1933 spivrobitnik viddilu z pidgotovki diversijnih kadriv 4 go rozviduvalnogo upravlinnya Shtabu Chervonoyi armiyi yakij ocholyuvala M Sahnovska Zajmavsya diversijnoyu pidgotovkoyu agenturi Internacionalu Komunistichnogo chleniv inozemnih komunistichnih partij V Pik P Tolyatti O Zavadskij ta in U veresni 1933 travni 1935 navchavsya u Vijskovo transportnij akademiyi Chervonoyi armiyi Z travnya 1935 zastupnik komendanta st Leningrad Moskovska odnochasno vikladav kurs iz tehniki zagorodzhuvalnih robit na dorogah na vijskovo transportnomu f ti Leningr in tu inzheneriv shlyahiv spoluchen U listopadi 1936 listopadi 1937 u grupi radyanskih radnikiv Narodnoyi armiyi Ispaniyi bezposeredno pidporyadkovuvavsya Ya Berzinu Projshov shlyah vid radnika diversijnoyi grupi do radnika komandira 14 go partizanskogo korpusu D Ungriyi Z lyutogo 1938 nachalnik Centralnogo naukovo viprobuvalnogo poligonu zaliznichnih vijsk iniciyuvav stvorennya specialnoyi laboratoriyi dlya konstruyuvannya min riznogo priznachennya Pidgotuvav kandidatsku disertaciyu na temu Minuvannya zaliznici Z listopada 1939 nach grupi rozminuvannya na Karelskomu pereshijku pid chas radyansko finlyandskoyi vijni 1939 1940 Buv vazhko poranenij otrimav invalidnist Z serpnya 1940 nach viddilu minuvannya ta zagorodzhennya Golovnogo inzhenernogo upravlinnya Chervonoyi armiyi Organizuvav kursi z pidgotovki fahivciv minno pidrivnoyi spravi v Nahabino nini selishe miskogo tipu Moskovskoyi oblasti RF Z lipnya 1941 Redaguvati Z lipnya 1941 nachalnik Operativnoyi grupi po minno zagorodzhuvalnih robotah odnochasno nachalnik Operativnogo navchalnogo centru Zahidnogo frontu U veresni 1941 nachalnik operativno inzhenernoyi grupi Pivdenno Zahidnogo frontu 5 inzhenerno zagorodzhuvalnih bataljoniv ta 5 operativnih grup Poperednya robota z minuvannya ob yektiv u m Harkiv privela do znishennya radiokerovanoyu minoyu v listopadi 1941 komanduvannya 68 yi diviziyi Vermahtu ta Harkivskogo garnizonu ocholyuvanogo general majorom G fon Braunom Inshi zaminovani ob yekti dva viaduki budivlya Harkivskogo vijskovogo okrugu ta in ne spracyuvali cherez nespravnist abo viyavlennya min vorogom U Kiyevi Chernigovi ta Orli nini misto v RF namagavsya vidnoviti pidgotovku diversantiv Z listopada 1941 zastupnik nachalnika shtabu inzhenernih vijsk Chervonoyi armiyi z grudnya 1941 nachalnik operativno inzhenernoyi grupi Pivdennogo frontu Sformuvav 5 inzhenernih bataljoniv Do yih skladu vhodilo chimalo kolishnih bijciv Narodnoyi armiyi Ispaniyi U lyutomu 1942 organizuvav ta osobisto ocholyuvav diversijni lodovi rejdi cherez Taganrozku zatoku Z kvitnya 1942 komandir 5 yi okremoyi inzhenernoyi brigadi specialnogo priznachennya Kalininskogo frontu U serpni 1942 nachalnik Vishoyi operativnoyi shkoli osoblivogo priznachennya Centralnogo shtabu partizanskogo ruhu vodnochas keruvav rozrobkoyu masshtabnih diversijnih operacij na Kavkazi u til voroga bulo desantovano 16 diversijnih grup Z bereznya 1943 chlen Vijskovoyi radi Pivdenno Zahidnogo frontu po organizaciyi diversij u tilu voroga Z travnya 1943 yak zastupnik nachalnika Ukrayinskogo shtabu partizanskogo ruhu organizuvav viddil planuvannya diversijnih operacij ta pidgotovki diversantiv formuvav diversijni pidrozdili partizanskih z yednan Odnim iz golovnih zavdan partizaniv bachiv znishennya esheloniv voroga vijnu na rejkah Ne raz diskutuvav z vishim komanduvannyam Chervonoyi armiyi shodo bezperspektivnosti masovoyi operaciyi z pidrivu zaliznichnih kolij t zv rejkovoyi vijni div Rejkova vijna Z kvitnya 1944 zastupnik nachalnika Polskogo shtabu partizanskogo ruhu zajmavsya rozgortannyam radyanskih partizanskih zagoniv ta diversijnih grup v okupovanij nacistami Polshi Z lipnya 1944 yak nachalnik radyanskoyi misiyi v Yugoslaviyi dislokuvalasya v Buharesti Rumuniya organizovuvav vzayemodiyu vijsk Chervonoyi armiyi ta pidrozdiliv Nacionalno vizvolnoyi armiyi Yugoslaviyi Z lyutogo 1945 nachalnik operativno inzhenernoyi grupi frontovogo pidporyadkuvannya z rozminuvannya dorig Nimechchini Z listopada 1945 zastupnik nachalnika 20 go upravlinnya zaliznichnih vijsk Chervonoyi armiyi yake dislokuvalosya v m Lviv ocholyuvav roboti z rozminuvannya zaliznici organizovuvav protidiversijni zahodi shodo ohoroni dorig vid pidrozdiliv Ukrayinskoyi povstanskoyi armiyi Z veresnya 1946 Redaguvati Z veresnya 1946 nachalnik kafedri tilu Vijskovogo institutu MVS SRSR U 1950 h rr odin z organizatoriv vijsk specialnogo priznachennya Golovnogo rozviduvalnogo upravlinnya Genshtabu SRSR rozrobiv strategiyu i taktiku yih vikoristannya stvoriv desyatki zrazkiv spectehniki Z sichnya 1956 u vidstavci Z 1957 starshij naukovij spivrobitnik Institutu marksizmu leninizmu pri CK KPRS 1964 87 vikladach taktiki diversij Kursiv udoskonalennya oficerskogo skladu KDB pri RM SRSR inshih specialnih navchalnih zakladiv Z 1984 profesor po specialnih disciplinah Avtor ponad 150 naukovih prac spogadiv Nagorodzhenij 2 ma ordenami Lenina 5 ma ordenami Bojovogo Chervonogo Prapora ordenami Vitchizn vijni 2 go st Druzhbi narodiv Zhovtnevoyi revolyuciyi Muzhnosti chislennimi medalyami SRSR Chehoslovachchini Polshi Yugoslaviyi Nimechchini Ispaniyi Pomer u m Moskva pohovanij na Troyekurovskomu kladovishi Dzherela ta literatura RedaguvatiPodkur R Yu Starinov Illya Grigorovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 812 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Starinov Illya Grigorovich amp oldid 28669530