| Станіслав Іраклій Любомирський Станіслав Геракліуш Любомирський | |
|---|---|
| | |
| Псевдо | Stanislaus Lysimachus Eques Polonus і Mirobulius Tassalinus |
| Народився | 1642 Ряшів, Річ Посполита |
| Помер | 17 січня 1702 Варшава |
| Поховання | Варшава |
| Країна | Велике князівство Литовське Річ Посполита |
| Національність | поляк |
| Діяльність | політик, військовий очільник |
| Знання мов | польська |
| Посада | маршалок надвірний коронний, великий маршалок коронний, підстолій великий коронний, Маршалок Сейму Речі Посполитої, староста списькийd і посол Сейму Речі Посполитої[d] |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Любомирські |
| Батько | Єжи-Себастьян Любомирський |
| Мати | Констанція Ліґенза |
| Брати, сестри | Анна Кристина Любомирськаd, Кристина Любомирськаd, Ієронім Августин Любомирський, Єжи Домінік Любомирський, Олександр Михайло Любомирський і Франциск Себастьян Любомирський |
| У шлюбі з | Зофія Опалінська Ельжбета Денгофф |
| Діти | Ельжбета Гелена, Теодор Юзеф, Францішек, Юзеф |
| | |
|
Станіслав Іраклій Любомирський, Станіслав Геракліуш Любомирський (пол. Stanisław Herakliusz Lubomirski, 1642 — 17 січня 1702) — державний та військовий діяч, поет, драматург часів Речі Посполитої. Представгик магнатського роду Любомирських гербу Дружина.
Життєпис ред.
Син Єжи-Себастьяна Любомирського, гетьмана коронного польного, та його першої дружини Констанції Ліґензи.
Здобув домашню освіту. Завдяки родинним зв'язкам зробив гарну кар'єру. У 1655—1660 роках брав участь у війні проти Швеції. Він брав участь разом з батьком в облозі Торуні в 1658 році. Відмовився взяти участь у рокоші батька 1665 року. З 1667 року є постійним послом сейму. У 1668 році марно намагався переконати короля Яна II Казимира не зрікатися трону.
У 1669 році став підстольником великим коронним, був обраний маршалком елекційного Варшавського сейму. У 1670 році стає маршалком Варшавського сейму. У 1673 році підтримав Яна Собеського у боротьбі за королівську владу. У 1673 році отримує посаду надвірного маршалка коронного. У 1676 році призначається маршалком великим коронним та старостою спиським. У роки 1676—1679 роках звів власну резиденцію у Пулаві. У 1691 році заснував у передмісті Варшави монастир і церкву бернардинів (Чернякі), які стали родинною усипальницею.
Помер в Уяздуві (тоді передмістя Варшави) 17 січня 1702 року. Був похований в черняківському костелі, у заповіті вказав, що церемонія має бути скромною.
Творчість ред.
С. І. Любомирський є автором трактату «Про стилі, або способі говорити і писати» (який є частиною циклу «Бесід Артаксеркса і Евандра», 1683 рік).
У доробку Любомирського також є пасторальні комедії «Ерміда, або Королева пастушок» (1664 рік) — у віршах, «Комедія про Дон-Альварес» — в прозі. У них поряд з мотивами, почерпнутими в популярних на той час західноєвропейських новелах, іноді вводяться польські побутові елементи.
Сім'я ред.
Перша дружина — Зофія Опалінська діти:
- Ельжбета Гелена Сенявська — улюблениця батька
Друга дружина — Ельжбета Денгофф (†1702, похована у парафіяльному костелі Ланьцута), діти:
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ФЭБ: Польская литература // Литературная энциклопедия. Т. 9. — 1935. feb-web.ru. Процитовано 26 травня 2021.
- ДО ІСТОРІЇ ПРИДВОРНИХ МУЗИЧНИХ КАПЕЛ У ЗАМКУ СИНЯВСЬКИХ У БЕРЕЖАНАХ. www.diaz.org.ua. Процитовано 26 травня 2021.
Джерела ред.
- Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut, t. 2 Piśmiennictwo Staropolskie. — Warszawa : Państwowy Instytut Wydawniczy, 1964. — S. 471—476. (пол.)
- Matwijowski K. i Roszkowska W. Lubomirski Stanisław Herakliusz h. Szreniawa (ok.1642—1702) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. XVIII/1, zeszyt 76. — S. 45—50. (пол.)
Посилання ред.
- (пол.)
| Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Станіслав Іраклій Любомирський |