| Ця біографічна стаття написана як резюме. |
Олег Миколайович Стальчук (2 березня 1967, Яворів, Львівська область) — український актор театру, кіно та дубляжу, телеведучий. Заслужений та народний артист України (2015).
| Олег Стальчук | |
|---|---|
| Народився | 2 березня 1967 (56 років) Яворів, Львівська область |
| Громадянство | Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | актор, телеведучий |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Нагороди | |
Життєпис Редагувати
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (березень 2023) |
Олег Стальчук народився 2 березня 1967 року у місті Яворів Львівської області.
Навчався в Учбово-театральній студії при Академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької.
У 1991 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (викладачі І. О. Молостова та О. М. Шаварський).
Після закінчення інституту — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
У середині 90-х Олег Стальчук почав займатися дубляжем і озвученням українською та російською мовами.
Олег Стальчук був ведучим програми «Народний суд» на телеканалі «Інтер» у 2008 році.
Бренд-войс телеканалів «Перший», «Інтер», «ICTV», «ICTV Ukraine» і «ICTV2».
Ролі у театрі Редагувати
- Олекса — «Зимовий вечір» Михайла Старицького;
- Андре — «Патетична соната» Миколи Куліша;
- Антон Квітка — «Талан» Михайла Старицького;
- Дон Луїс — «З коханням не жартують» Педро Кальдерона;
- Мазепа — «Гетьман Дорошенко» Людмили Старицької–Черняхівської;
- Михайло — «Суєта» Івана Карпенка–Карого;
- Сольоний — «Три сестри» Антона Чехова;
- Боул, Фіш — «Кар'єра Артуро В'ї» Бертольта Брехта;
- Ноздрьов — «Брате Чичиков» Миколи Гоголя;
- Клеант — «Тартюф, або…» Мольєра;
- Граф — «Кохання в стилі бароко, або Любов з неохоти» Ярослава Стельмаха;
- Брат Лоренцо — «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра;
- Кассіо — «Отелло» Вільяма Шекспіра;
- Лорд Гастінгс — «Річард ІІІ» Вільяма Шекспіра;
- д'Артаньян — «Ех, мушкетери, мушкетери!..» Євгена Євтушенка;
- Дмитро Карамазов — «Брати Карамазови» Федора Достоєвського;
- Дон Гусман Брідуазон (Суддя) — «Весілля Фігаро» Бомарше;
- Четвертий городянин, Городянин — «Візит старої дами» Фрідріх Дюрренматта;
- Сер Агровейн — «Мерлін, або Спустошена країна» Танкреда Дорста;
- Стьопка — «Український водевіль» Марка Кропивницького;
- Мишко Мельник — «Урус — Шайтан»;
- Калібан — «Буря» Вільяма Шекспіра;
- Баран — «Перехресні стежки» Івана Франка;
- Тихон — «Великі комбінатори» за мотивами роману «Дванадцять стільців» Ільфа та Петрова;
- Нільс Юлленшерна — «Ерік XIV» Авґуста Стріндберґа;
- Геній, Слідчий — «Живий труп» Лева Толстого;
- Іван Петрович Восьмибратов — «Ліс» Олександра Островського;
- Велутто — «Моя професія–синьйор з вищого світу» Д. Скарніччі, Р. Тарабузі;
- Сейнт Клер — «Незрівнянна» Пітера Квілтера;
- Ліхт, писар — «Розбитий глек» Генріха фон Клейста;
- Фердінанд Грау — «Три товариші» Еріха Марія Ремарка
Фільмографія Редагувати
- 1992 — «У початку було слово» — Остафій
- 1995 — «Двійник» — Стас
- 2005 — «Подруга особливого призначення» — Андрій Білий
- 2006 — «Таємниця Маестро» — Олексій Орлов
- 2008 — «Зачароване кохання» — Діма
- 2009 — «Розлучниця» — новий начальник
- 2009 — «Акула» — Петро Чихун
- 2009 — «Легенди чаклунського кохання» — Діма
- 2011 — «Здрастуй, мамо!» — Лука
- 2011 — «Платон Ангел» — Сич
- 2011 — «Великі мрійники» — Констянтин Ціолковський
- 2012 — «Порох і дріб» — Петро Корнійчук
- 2012 — «Брат за брата-2» — Микола Звєрєв, полковник
- 2014 — «Останній москаль» — епізод
- 2014 — «Будинок з ліліями» — Всеволод, головний редактор
- 2014 — «Гордіїв вузол» — Іван Григорович, капітан судна
- 2014 — «Брат за брата-3» — Микола Звєрєв, полковник
- 2015 — «Останній яничар» — Башкурт
- 2017 — «Ментівські війни. Одеса» — Семен Сергійович Удальцов
- 2018 — «Бабка» — Владлен Петрович
- 2018 — «Два життя» — прокурор
- 2018 —2020 — «Папаньки» — Степан Іванович
- 2019 — «Як довго я на тебе чекала» — голова районної адміністрації
- 2019 — «Медфак» — Професор Коновал
- 2019 — «Чужа» — Степан Іванович
- 2019 — «Пристрасті по Зінаїді» — Директор Жиров
- 2019 — «Несолодка пропозиція» — Олег Петрович
- 2019 — «Сильна жінка»
- 2020 — «У кожного свій обман»
- 2020 — «Батько рулить»
- 2021 — «У полоні минулого»
- 2021 — «Мій коханий друг»
- 2021 — «Провінціал»
Озвучення реклами Редагувати
- «Свобода»
- «Vanish»
- «Siesta»
- «Amour»
- «Carling»
- «CocaCola»
- «Ломбард-Партнер»
- «Old Spice»
- «Винодел»
- «Inkerman»
- «Zubrowka»
- «Балтика»
- «Фокстрот»
- «FoxMart»
- «ПриватБанк»
- «UMC Business»
- «Київстар»
- «AXA»
- «Назол»
- «Чумак»
- «Pedigree»
- «Domestos»
Премії та нагороди Редагувати
- Премія «Київська пектораль» у номінації «Найкраща чоловіча роль другого плану» у виставі «Перехресні стежки» (2013).
- Заслужений артист України (2004).
- Народний артист України (2015).
- Орден «За заслуги» III ст. (2020).
Примітки Редагувати
- Указ Президента України від 27 березня 2015 року № 181/2015 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м.Київ»
- Олег Стальчук: П'єси Шекспіра завжди актуальні «Україна Молода»
- «Народний суд» на «Інтері» вестиме Олег Стальчук
- Я чую твій голос «Україна Молода»
- . Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 6 жовтня 2017.
- «Урус — Шайтан»
- Маестро Березовський. Лариса Івченко
- . Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 6 жовтня 2017.
- Указ Президента України від 26 березня 2004 року № 371/2004 «Про нагородження діячів театрального мистецтва»
- Указ Президента України від 27 серпня 2020 року № 359/2020 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка»