Сорде́лло або Сорде́ль (1200/20 р. — 1269/70 р.) — трубадур. Походив зі знатного мантуанського роду. Був при дворі графа Сан-Боніфачо, правителя Верони. Тут був закохався в його дружину Куніццу і викрав її. Переховувався в Іспанії та в Лангедоку. Перебував при дворах Карла I Анжуйського і графів Прованських. Сорделло брав участь у поході Карла I проти Манфреда Сицилійського, потрапив у полон, був викуплений.
| Сорделло | |
|---|---|
| Народився | 1200 Гоїто, Провінція Мантуя, Ломбардія |
| Помер | не пізніше 30 серпня 1269 Неаполь |
| Діяльність | трубадури, поет, композитор, письменник |
| Мова творів | староокситанськаd |
| | |
| Сорделло у Вікісховищі |
З його творів збереглися 40 пісень. В «Плачі за Блакацем» (1236), — провансальським сеньйором, трубадуром і покровителем трубадурів, — Сорделло використав популярний в середньовічній літературі мотив «з'їденого серця». У своїй пісні Сорделло радить розділити серце такого доблесного лицаря між негідними владиками, аби ті стали такими ж сміливими.
Сповнене пригод життя Сорделло надихнуло Роберта Браунінга на створення поеми «Сорделло». Сорделло також дійова особа поеми Данте «Божественна комедія». У «Чистилищі» (пісні VI, VII і VIII) він стає провідником Данте і Вергілія, вказуючи на душі боязких земних владик — «героїв» жалоби за Блакацем.
Сорделло неодноразово в жартівливому тоні згадується в романі Роберто Боланьо «Чилійський ноктюрн».
Примітки ред.
- Grimaldi M. Dizionario Biografico degli Italiani — 2018. — Vol. 93.
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #120594582 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
Посилання ред.
Література ред.
- Песни трубадуров. Перевод, составление, предисловие и примечание А. Г. Наймана, М.: Наука, 1979, 260 с. с ил.
- Cesare de Lollis, Sordello, (Halle, 1896)
| Це незавершена стаття про італійського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |