Сомерсет-хаус (англ. Somerset House) — громадська будівля у стилі класицизму, що займає цілий квартал між Стрендом і Темзою в Лондоні, трохи східніше моста Ватерлоо. Входить у першу двадцятку найвідвідуваніших художніх музеїв світу.
| Сомерсет-хаус англ. Somerset House | |
|---|---|
| | |
| «Вид Темзи від Сомерсет-гауса» (ведута пензля Каналетто). | |
| Сомерсет-хаус Сомерсет-хаус (Велика Британія) | |
| Країна | Велика Британія |
| Територіальна одиниця | Вестмінстер |
| 51°30′39″ пн. ш. 0°07′01″ зх. д. / 51.5110000000277779° пн. ш. 0.117194000028° зх. д.Координати: 51°30′39″ пн. ш. 0°07′01″ зх. д. / 51.5110000000277779° пн. ш. 0.117194000028° зх. д. | |
| Стиль | георгіанська архітектура і архітектура неокласицизму |
| Архітектор | Вільям Чемберс |
| Сучасний стан | реєстрова будівля 1 ступеняd |
| Розташування | Стренд |
| Сайт | somersethouse.org.uk |
| Сомерсет-хаус у Вікісховищі |
Історія Редагувати
У середині XVI століття на місці сучасної будівлі спорудив свою міську резиденцію Едвард Сеймур, 1-й герцог Сомерсет, — рідний дядько і радник юного Едуарда VI. Досить скоро примхливий герцог потрапив в опалу, а Сомерсет-хаус вилучили в державну казну. При Марії Тюдор тут жила її сестра Єлізавета, а в XVII столітті — подружжя королів Якова I, Карла I і Карла II. Одна з них, Ганна Данська, запросила знаменитого Ініго Джонса здійснити перепланування палацу, у результаті якого він був на якийсь час перейменований у Денмарк-хаус (Denmark House). У цьому палаці Джонс і помер в 1652 р.
Під час англійської революції парламент виставив недобудований палац на продаж, але безуспішно. Тоді в Сомерсет-хаус заселився головнокомандувач Томас Ферфакс. Тут же відбувалося народне прощання з Олівером Кромвелем. Після Реставрації до палацу повернулася королева Генрієта-Марія, яка, будучи католичкою, побудувала каплицю і приміщення для монахинь-капуцинок. Вважалося, що саме тут плелися змови з метою скидання англіканства в країні. Після Великої лондонської пожежі Сомерсет-гаус було відбудовано під наглядом Крістофера Рена, проте Славна революція знову призвела до запустіння палацу. Покинутий царственими особами, палац занепав і нарешті в 1775 р. був знесений.
На той час у Лондоні відчувалася нагальна потреба у великій громадській будівлі для розміщення різних урядових установ, чиновників Адміралтейства, наукових товариств, окремих факультетів університету і т. д. (про це, зокрема, писав Едмунд Берк). З метою усунення цього недоліку в 1776-96 рр. було зведено нині існуючу будівлю. Будівельними роботами керував заслужений архітектор, сер Вільям Чемберс, проте його проєкт в цілому наслідував задумам Ініго Джонса. Обробні роботи тривали до 1819 р. а при королеві Вікторії Сомерсет-гаус був розширений на північ і на схід. У час Другої світової війни Сомерсет-гаус сильно постраждав від авіанальотів, але був досить швидко відновлений. Впродовж більшої частини XX століття основними мешканцями величної будівлі були податкові служби. До нашого часу державні установи стали все більше витіснятися художніми музеями — такими, як галереї Інституту мистецтва Курто і Гілбертовське зібрання ювелірних виробів. У 2000 р. до їх числа додалися виставкові зали Петербурзького Ермітажу (проєкт закрито в 2007 р.).
Див. також Редагувати
- Інститут Курто
- Стренд
- Музей Вікторії та Альберта
- Курдонер
- Список найбільш відвідуваних художніх музеїв світу (2014)
- Статуя Георга III (Сомерсет-хаус)[en]
Примітки Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сомерсет-хаус
- ranking.pdf Visitor Figures 2013 : Museum and exhibition attendance numbers compiled and analysed[недоступне посилання з червня 2019], The Art Newspaper, International Edition, Аперль 2014.
Література Редагувати
- Borer, Mary Cathcart The City of London: A History. New York: McKay, 1977 (pp 156)
- Stow John. A Survey of London. Reprinted from the Text of 1603. Ed. Charles Lethbridge Kingsford. 2 vols. Oxford: Clarendon, 1908 (2:394-5
Посилання Редагувати
- Official website of Somerset House [ 4 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Humphreys, Rob (2003). (вид. 5). Rough Guides Ltd. с. 165–6. ISBN 1843530937. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 7 жовтня 2016.