Ігор Дмитрович Сліденко (нар. 14 червня 1973, село Северинівка, Тростянецький район, Вінницька область) — український правознавець, доктор юридичних наук (з 2011 р.), доцент, старший науковий співробітник. Фахівець з конституційного права; колишній суддя Конституційного Суду України (2014—2022).
| Ігор Сліденко | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Ігор Дмитрович Сліденко |
| Народився | 14 червня 1973 (50 років) Северинівка, Тростянецький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство | УРСР Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | суддя |
| Alma mater | ОНУ ім. І. І. Мечникова і Національний університет «Одеська юридична академія» |
| Науковий ступінь | доктор юридичних наук[d] |
| Заклад | Інститут законодавства Верховної Ради України, Конституційний суд України і Маріупольський державний університет |
Життєпис ред.
Після закінчення 1995 року Юридичного інституту Одеського державного університету імені І. І. Мечникова працював юрисконсультом у ТОВ «Tiger LTD».
У 1997—1998 роках навчався в магістратурі Одеської державної юридичної академії. 1998 року здобув кваліфікацію магістра державного управління.
Протягом 1997—2001 років — здобувач кафедри конституційного права Одеської національної (до 2000 року — державної) юридичної академії. У 2002 році захистив у цій академії дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: «Тлумачення Конституції України: питання теорії і практики в контексті світового досвіду».
У період 2002—2003 років — доцент кафедри конституційного права Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. З серпня 2003 року — доцент Міжнародного гуманітарного університету (м. Одеса). У 2004—2006 роках — докторант Одеської національної юридичної академії. Протягом 2006—2008 років — завідувач кафедри міжнародного права та міжнародних відносин Міжнародного гуманітарного університету (м. Одеса). У 2008—2010 роках — доцент кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Маріупольського державного гуманітарного університету.
З 2006 року до 2007 року проходив стажування в німецькому Університеті Ерлангена—Нюрнберга за програмою Deutscher Akademischer Austauschdienst.
З 2010 року — головний консультант відділу теорії і практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України.
У 2011 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 — конституційне право, муніципальне право за темою «Конституційний контроль в механізмі сучасної держави».
У березні 2014 року Верховною Радою України призначений суддею Конституційного Суду України. Присягу склав 13 березня 2014 року.
7 грудня 2022 року Конституційний суд України звільнив Ірину Завгородню, Сергія Саса та Ігоря Сліденка з посади судді Конституційного суду України у відставку на підставі поданих ними заяв.
Автор низки монографій, підручників та публікацій з теорії права, державознавства, права Європейського Союзу, порівняльного правознавства, конституційного права, теорії конституції.
Скандали ред.
Відповідав за знищення покарання за брехню в деклараціях: НАЗК мало питання до статків судді, і у відповідь на це Сліденко знищив покарання і відписав НАЗК, що «знищив гадюці зуби».
Примітки ред.
- Постанова Верховної Ради України від 13 березня 2014 р. «Про призначення Сліденка І. Д. суддею Конституційного Суду України»
- . Архів оригіналу за 14 березня 2014. Процитовано 14 березня 2014.
- Конституційний суд звільнив трьох своїх суддів. Бабель (українською). 7 грудня 2022. Процитовано 13 грудня 2022.
- Наукові праці І. Д. Сліденка на сайті Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського
- Зеленський власноруч підкладає собі бомбу у вигляді КСУ
Посилання ред.
- Як судді КСУ присадили нардепа від «Опоблоку» Долженкова під час розгляду мовного закону / 7.07.2020 // ВІДЕО
- Сліденко Ігор Дмитрович. dovidka.com.ua. Процитовано 2 листопада 2020.
| Це незавершена стаття про українського правника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |