Симфонія № 7, до-дієз мінор тв. 131 — симфонія Сергія Прокоф'єва, написана у 1952 році, за рік до смерті композитора. Вперше виконана 11 жовтня 1952 року у Москві, диригував Самуїл Самосуд.
| Симфонія № 7 | |
|---|---|
| Композитор | Прокоф'єв Сергій Сергійович |
| Тональність | До-дієз мінор |
| |
Сьома симфонія була задумана С. Прокоф'євим як твір для дітей, однак у процесі роботи над твором його концепція змінилася. Симфонія була закінчена влітку 1951 року. Її музика стала широко відома в 70-і роки завдяки телевізійній заставці для інформаційної програми «Час». У цій симфонії відмічається тенденція до спрощення музичної мови, превалюють меланхолійні та ностальгічні настрої. Примітно, що оптимістичний фінал симфонії був написаний за порадою колег-композиторів з міркувань щодо уникнення переслідувань системою Жданова, яких Прокоф'єв зазнавав раніше і жертвою яких стала його перша дружина, що 20 років провела у концтаборах СРСР.
Прем'єра симфонія відбулася 11 жовтня 1952 року Москві. У 1957 році нагороджена Ленінською премією.
Симфонія складається з 4-х частин:
- Moderato
- Allegretto — Allegro
- Andante espressivo
- Vivace — Moderato marcato
Загальна тривалість — близько 35 хвилин.
Написана симфонія для великого симфонічного оркестру (потрійний склад духових)
- І ч. — Moderato, форма — сонатне алегро, починається прекрасною мелодією скрипок, ніби розповідь оповідача. Це головна партія, але в середньому розділі характер музики змінюється, починається стривожена «біганина». ПП — урочиста, лірична, мажорна (Фа маж.), має густий тембр, діапазон — більше двох октав. Ця тема повториться у фіналі. ЗП — несподівана, чарівна, ніби відкривається казковий світ; раптом чути голос дзвіночків, до них приєднуються фортепіано і арфа.
- ІІ ч. — Allegretto — в характері романтичного вальсу.
- ІІІ ч. — Andante espressivo — співуча, лірична; як і в першій частині чути задумливі, розповідні інтонації.
- IV ч. — фінал — Vivace —енергійна. Головна тема — рефрен, повторюється кілька разів, нагадує швидкий і веселий танець з підскоком(галоп). В одному з епізодів чути завзятий марш. Наприкінці фіналу звучить ПП з 1-ї ч. як тема радості, краси життя. І знов — казкова заключна тема. Потім композитор ніби прощається з слухачами, музика поступово розчиняється.
Записи ред.
| Рік | Оркестр | Диригент | Лейбл звукозапису і номер у каталозі | Примітка |
|---|---|---|---|---|
| 1952 | Симфонічний оркестр Всесоюзного радіо | Самуїл Самосуд | Д — 01476-7 (1953) | |
| 1953 | Філадельфійський оркестр | Юджин Орманді | Naxos, 980330 (2000) | |
| 1954 | Чеський філармонічний оркестр | Микола Аносов | Arlechino, ARL 113 | |
| 1955 | Оркестр Філармонія | Микола Малько | Warner Classics, 3822292 (2007) | Перший стереофонічний запис симфонії |
| 1957 | Оркестр концертного товариства Паризької консерваторії | Жан Мартінон | Testament, SBT1296 (2003) | |
| 1960 | Симфонічний оркестр Баварського радіо | Рудольф Кемпе | Archipel Records, ARPCD0530 (2011) | |
| 1962 | Симфонічний оркестр Штутгартського радіо | Hans Müller-Kray | SWR Digital, SWR10219 (2014) | |
| 1967 | Великий симфонічний оркестр імені Чайковського | Геннадій Рождественський | MEL CD 10 01797 (2011) | Видано в складі повного комплекту симфоній композитора |
| 1971 | Токійський філармонічний оркестр | Кадзуо Ямада | Columbia Music Ent., TWCO-1010 (2012) | |
| 1974 | Національний оркестр Франції | Жан Мартінон | Vox, CDX5001 | |
| 1974 | Лондонський філармонічний оркестр | Вальтер Веллер | Decca, 4786475 (2014) | Видано в складі повного комплекту симфоній композитора |
| 1977 | Лондонський симфонічний оркестр | Андре Превін | Warner Classics, 9072312 (2011) | |
| 1977 | Симфонічний оркестр Баварського радіо | Клаус Теннштедт | Profil Medien, PH17004 (2017) | |
| 1977 | Чеський філармонічний оркестр | Зденек Кошлер | Supraphon, SU40932 (2012) | Видано в складі повного комплекту симфоній композитора |
| 1985 | Королевский шотландский национальный оркестр | Неэме Ярви | Chandos, CHAN8442 | |
| 1986 | Національний оркестр Франції | Мстислав Ростропович | Warner Classics, 0825646967551 (2008) | Видано в складі повного комплекту симфоній композитора |
| 1989 | Берлінський філармонічний оркестр | Сэйдзи Одзава | Deutsche Grammophon, 4637612 | Видано в складі повного комплекту симфоній композитора |
| 1989 | Лос-Анджелеський філармонічний оркестр | Андре Превін | Philips, 4784823 (2012) | |
| 1990 | Бергенський філармонічний оркестр | Ole Kristian Ruud | Simax, PSC1060 (2008) | |
| 1994 | Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України | Теодор Кучар | Naxos, 8553054 | |
| 1995 | Кливлендский оркестр | Владимир Ашкенази | Decca, 4705282 (2002) | |
| 2003 | Московський симфонічний оркестр | Володимир Зива | Vista Vera, VVCD-00051 | |
| 2004 | Лондонський симфонічний оркестр | Валерій Гергієв | Philips, 4757655 (2006) | Видано в складі повного комплекту симфоній композитора |
| 2007 | Гюрценіх-оркестр | Дмитро Китаєнко | Capriccio, C7190 (2015) | Видано в складі повного комплекту симфоній композитора |
| 2009 | Сіднейський симфонічний оркестр | Володимир Ашкеназі | Exton, EXCL-00099 | Видано в складі повного комплекту симфоній композитора |
| 2009 | Японський філармонічний оркестр | Олександр Лазарєв | Exton, OVCL00384 (2009) | |
| 2012 | Філармонічний оркестр Нідерландського радіо | James Gaffigan | Challenge Classics, CC 72714 (2016) | |
| 2013 | Bournemouth Symphony Orchestra | Кирило Карабиць | Onyx, ONYX4137 (2014) | |
| 2014 | Німецький симфонічний оркестр Берліна | Туган Сохієв | Sony Music, 88985419432 (2017) | |
| 2015 | Бергенский філармонічний оркестр | Ендрю Літтон | BIS, BIS2134 (2016) | |
| 2016 | Orquestra Sinfônica do Estado de São Paulo | Marin Alsop | Naxos, 8573620 (2017) | |
| СО Маріїнського театру | Валерій Гергієв | Mariinsky, MAR0577 (2016) |
Література ред.
- Бергер Л. Г. Седьмая симфония С. Прокофьева: пояснение. — М.: Советский композитор, 1961. — 26 с.
- Вишневецкий И. Г. Сергей Прокофьев. Документальное повествование в трёх книгах. — Молодая гвардия. — М., 2009. — ISBN 978-5-235-03212-5.
- Мартынов И. И. Сергей Прокофьев. Жизнь и творчество. — Музыка. — М., 1974.
- Нестьев И. В. Жизнь Сергея Прокофьева. — Советский композитор. — М., 1973. — 663 с.
- Розинер Ф. Я. Токката жизни. М.: Молодая гвардия, 1978. — 208 с.
- Ярустовский Б. М. Симфоническое творчество и инструментальный концерт // История музыки народов СССР : 1946—1956 / Гл. ред. Ю. В. Келдыш, отв. ред. тома М. Д. Сабинина. — Советский композитор. — М., 1973. — Т. 4.
- Daniel Jaffé. Sergey Prokofiev. London; New York: Phaidon Press, 1998. — 240 p.
Посилання ред.
- Симфонія № 7: Ноти на сайті International Music Score Library Project.
| Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- . records.su. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 26 травня 2019.