Симона Вілар (справжнє ім'я Наталя Гавриле́нко, в дівоцтві Образцова) (нар. 1 травня 1965) — українська російськомовна письменниця у жарні фентезі, альтернативної історії та історичної прози Основна тема її історико-пригодницьких романів — Стародавня Русь, середньовічна Англія та Шотландія, Скандинавія та Франція. Свої твори підписує псевдонімами Симона Вілар та Наталя Образцова.
| Симона Вілар | |
|---|---|
| Симона Вилар | |
| | |
| Ім'я при народженні | Наталя Образцова |
| Псевдонім | Симона Вілар, Наталя Образцова |
| Народилася | 1 травня 1965 (58 років) Харків |
| Громадянство | Україна |
| Національність | українка |
| Діяльність | письменниця |
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Мова творів | російська |
| Роки активності | 1994-донині |
| Жанр | любовні романи |
| Нагороди | |
| Сайт: simona-vilar.ru | |
| |
Життєпис Редагувати
За освітою — історик. Після школи вступила та закінчила Харківський університет імені Каразіна. Літературну кар'єру розпочала у 1994 році у Росії, видавши свій перший роман під псевдонімом Симона Вілар у московському видавництві «Эксмо; Око». У 2007—2008 видала 3 романи у санкт-петербурзькому видавництві «Крылов». У цей період також співпрацювала з російськими видавцями «Диадема-Пресс», «Ламанд Энтерпрайсиз», АСТ тощо. У середині 2000-их певний час писала книги підписуючись своїм дівочим прізвищем Образцова, але згодом повернулась до псевдоніма Симона Вілар й подальші книги писала саме під цим псевдо.
У 2003—2007 роках співпрацювала з київським видавництвом «Зелений пес» де за цей період вийшло переклади українською її чотирьох романів: «Любов — прокляття королів», «Прокляття любов'ю», «Сповідь суперниці» та «Щаслива суперниця». Починаючи з 2002 почала співпрацювати з харківським та бєлгородським видавництвом КСД, де вийшов український переклад першого роману з трилогії «Тінь меча» — Лазарит.
Нагороди Редагувати
У 2010 році очолила список «Топ — 10 найуспішніших письменників України» за версією журналу «Главред», який оцінили загальний книжковий наклад письменниці проданий на території України починаючи з 1992 й по 2010 рік у 933 тис. примірників. У 2012 році очолила рейтинг Топ-30 найуспішніших письменників України за версією журналу «Фокус». У 2012 році письменниця також увійшла до престижного списку «Золотих письменників України».
Бібліографія Редагувати
Серія «Анна Невіль»
- Заручений з трояндою (Королівський посланець) (1994)
- Любов вигнанниці (Делатель королів) (1994)
- Замок на скелі (1994)
- Тяжкість вінця (Підступний герцог) (1994)
Серія «Нормандська легенда»
- Вітер з Півночі (Полонянка вікінгів) (1996)
- Принцеса вікінгів (1996)
- Дике серце (Вогненний вир) (1996)
- Лісова герцогиня (1997)
Серія «Відьма»
- Відьма (2006)
- Відьма і князь (2007)
- Відьма княгині (2009)
- Відьма в Царгороді (2012)
- Відьма і тьма (2016)
- Син відьми (2019)
Серія «Светорада»
- Светорада Золота (2008)
- Светорада Медова (2008)
- Светорада Янтарна (2009)
Дилогія «Далеке світло»
- Леді-послушниця (2010)
- Лицар світла (2011)
Трилогія «Тінь меча»
- Лазар (2013)
- Ассасин (2014 року)
- Паладин (2015)
Дилогія «Майсгрейв»
- Фея з островів (2017)
- Пастка для орла (2017)
Позасерійні книги
- Замок таємниць (1998)
- Королева в придачу (2002)
- Покаяння суперниці (Поєдинок суперниць, Мій улюблений хрестоносець) (2003)
- Чужинець (2006)
- У той день (2020)
Переклади українською Редагувати
Переклади творів Симони Вілар у видавництві «Зелений пес» та КСД.
- Симона Вілар. Любов — прокляття королів. Переклад з російської: ?. Київ: Джерела М / Зелений пес, 2004. 320 стор. ISBN 966-365-005-2 (Мелодії серця)
- Симона Вілар. Прокляті любов'ю. Переклад з російської: ?. Київ: Джерела М / Зелений пес, 2005. 320 с . ISBN 966-365-033-8 (Мелодії серця)
- Симона Вілар. Сповідь суперниці. Переклад з російської: ?. Київ: Зелений пес, 2007. 480 с. — ISBN 978-966-2938-11-1 (Мелодії серця)
- Симона Вілар. Щаслива суперниця. Переклад з російської: ?. Київ: Зелений пес, 2007. 352 с. — ISBN 978-966-2938-38-8 (Мелодії серця)
- Симона Вілар. Лазарит. Тінь мечаць. Переклад з російської: Вікторія Стах ; передм. І. Бондар-Терещенко . Харків: КСД, 2013. 592 стор. ISBN 978-966-14-5805-4
- Симона Вілар. Чужинець. Переклад з російської: Володимир Верховень. Харків: КСД, 2018. 512 стор. ISBN 978-617-12-4335-4
- Симона Вілар. У той день... Переклад з російської: TBA. Харків: КСД, 2021. 400 стор. ISBN 978-617-12-8947-5
Критика Редагувати
Не зважаючи на анексію Криму Росією у 2014 році, у листопаді 2016 року Симона Вілар здійснила літературний тур до окупованого Росією Криму; зокрема письменниця провела зустрічі з читачами у Сімферополі та Севастополі.
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
- . Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
- . Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
- . Архів оригіналу за 16 липня 2017. Процитовано 15 лютого 2019.
- — Факти ICTV, 05 квітня 2016
- Інна Корчук. — Високий замок, 01.03.2013
- . Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
- — Сєгодня, 28 березня 2016
- — ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, 10 квітня 2015
- — КСД, 18.04.2013
- — Bukvoid, 22.12.2010
- — Главред, 23 грудня 2010
- — «Сумно?», 13 лютого 2011
- — Телекритика, 24.01.2013
- Топ-10 найуспішніших письменників України [ 4 березня 2017 у Wayback Machine.] — ЛітАкцент, 24 січня 2013
- — Золоті письменники України, 24.11.2012
- — Зелений пес
- . Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.
- . Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.
- — КСД Россия, 28 жовтня 2016 року (рос.)
- — КСД Россия, 16 листопада 2016 (рос.)
Посилання Редагувати
- http://simona-vilar.ru [ 25 липня 2012 у Wayback Machine.] — офіційний сайт Симони Вілар (рос.)
- на сайті видавництва «КСД Россия» (рос.)