Середній Урал — найнижча частина Уральських гір, обмежена широтами Конжаковського Каменю[en] на півночі і гори Юрма[ru] на півдні (61° — 55° 25' N), згідно з деякими іншими джерелами — від гори Ослянка[en] до широтної ділянки річки Уфи (приблизно між 56° і 59° північної широти).
| Середній Урал | |
| | |
| 58° пн. ш. 59° сх. д. / 58° пн. ш. 59° сх. д.Координати: 58° пн. ш. 59° сх. д. / 58° пн. ш. 59° сх. д. | |
| Країна | Росія |
|---|---|
| Регіон | Росія |
| Тип | географічний регіон і гірський хребет |
| Висота | 266 м |
| Середній Урал Середній Урал (Росія) | |
| Середній Урал у Вікісховищі |
Середній Урал добре відокремлений орографічно: Уральські гори тут знижуються, а строго меридіональне простягання гірського пасма змінюється південно-південно-східним. Разом із Південним Уралом Середній Урал утворює гігантську дугу, звернену опуклою стороною на схід, дуга огинає Уфимське плато — східний виступ Східноєвропейської платформи.
Рельєф і геологічна будова Редагувати
Складений головним чином гнейсами, амфіболітами, кварцитами, вапняками і пісковиками. Характерні сильно згладжені пагорби й ували, на західному схилі розвинений карст.
Новітні тектонічні рухи неогену-антропогену слабо відбилися на Середньому Уралі, тому він є невисоким пенепленом, з ізольованими, м'яко окресленими вершинами і пасмами, складеними з найщільніших кристалічних порід. Лінія Перм — Єкатеринбург перетинає Урал на висоті 410 м. Відмітка найвищих вершин — 700—800 м, рідко більше. Найвища гора — Ослянка[en], вершина якої сягає 1119 м. Інші гірські вершини:
- Качканар (878,7 м)
- Старий-Камінь (755,4 м)
- Шунут-Камінь (726,2 м)
- Біла (715,4 м)
- Вовчиха (526 м)
- Азов-гора (589 м)
- Сугомак (590,8 м)
- Єгоза (607,7 м)
Долини річок на Середньому Уралі порівняно широкі, розроблені. Лише місцями прямо над річищем нависають мальовничі кручі і скелі.
Ширина гірської смуги на Середньому Уралі досягає 25—30 км, а разом із передгір'ями 80—90 км. Із заходу до гір примикає горбкувате Передуралля з переважанням карстового рельєфу, приуроченого до палеозойських карбонатних порід і гіпсу. Особливо рясні карстові форми на Уфимському плато, розчленованому глибоко врізаними долинами річок Ай, Юрюзань і Уфа.
Географія Редагувати
Річки належать сточищу Волги (Чусова, Уфа) і Обі (Тагіл, Пишма, Ісеть). Багато озер (особливо на сході) — Таватуй, Ісетське, Шарташ.
Переважають хвойні (ялина, ялиця, сосна) і березово-осикові ліси.
Багатий на корисні копалини.
Примітки Редагувати
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- Северные среднеуральцы. И немножко сибиряки
- Горстовые средневысотные горы и низкогорья. Большой информационный архив (рос.). Процитовано 9 січня 2020.
- А. А. Крубер. Уральские горы. Общее землеведение. Государственно учебно-педагогическое издательство, Москва — Ленинград, 1938 г. OCR Detskiysad.Ru. Процитовано 26 травня 2010.
- Уральский хребет // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюautogenerated6не вказано текст - ↑ Особенности рельефа и полезные ископаемые Среднего Урала
- Средний Урал, Большая советская энциклопедия. — М.: «Советская энциклопедия», 1969—1978 гг.
- ↑ Урал. Общая характеристика