www.wikidata.uk-ua.nina.az

Серединно Атлантичний хребет найбільша гірська система дна Атлантичного океану Одна з ланок системи серединно океанічних

Серединно-Атлантичний хребет

Серединно-Атлантичний хребет — найбільша гірська система дна Атлантичного океану. Одна з ланок системи серединно-океанічних хребтів, підводний гірський масив Атлантичного і Північного Льодовитого океану.

Розташування Серединно-Атлантичного хребта

Характеристики

Загальна довжина Серединно-Атлантичного хребта понад 18 тис. км. Простягається від 87° пн. широти (близько 333 км на південь від Північного полюсу), де переходить у хребет Гаккеля до трійника біля субантарктичного острова Буве на 54° пд. широти. Найвищі піки цього гірського масиву тягнуться вище за рівень океану і утворюють острови. Серединно-Атлантичний хребет є межею тектонічних плит: Євразійської плити і Північноамериканської плити на півночі, Південноамериканської плити і Африканської плити на півдні. Ці плити рухаються окремо, тому Атлантика розширюється на 2,5 сантиметрів на рік на схід та захід.

Окремі ділянки його носять власні назви: у Норвезько-Гренландському басейні — хребет Кніповича (від 81° до 73° пн. ш.), південніше — хребет Мона, далі — Ісландсько-Янмайенський хребет, на південь від Ісландії — хребет Рейк'янес (до 52° пн. ш.) і Північно-Атлантичний хребет, на південь від екватора — Південно-Атлантичний хребет. У районі острова Буве (близько 55° пд. ш.) меридіональне простягання Серединно-Атлантичного хребта змінюється на субширотне; східний відрізок називається Африкано-Антарктичним хребтом.

Поперечними розломами Серединно-Атлантичний хребет розбитий на зрушені щодо один до одного сегменти, величина щеній по розломах досягає 300—600 км. За даними, глибоководного буріння, сейсмоакустичної профілізації і драгування, проведеним у рифтовой зоні, можна вважати, що геологічний розріз Серединно-Атлантичного хребта складений двома комплексами: верхнім, що складається з толеїтових базальтів з прошарками карбонатних осадкових порід, нижнім — з амфіболітів і офіолітів (від анортозитів до ультрабазитів). Породи верхнього комплексу розбиті молодими розломами на численні блоки, вік цих порід олігоцен-антропогеновий; породи нижнього комплексу (юра-олігоцен) регіонально дислоковані і метаморфізовані, вік серпентинізованих ультрабазитів і габро, що нерідко залягають в метаморфічному комплексі у вигляді лусок і протрузій, можливо, докембрійський. У Південній півкулі Серединно-Атлантичний хребет монолітніший; на його схилах розташований ряд підводних вулканів, вершини деяких з них є островами (Вознесіння, Св. Олени тощо); у групі островів Тристан-да-Кунья є діючий вулкан.

Відкриття

Анімація поділу Пангеї

Існування хребта на дні Атлантичного океану вперше припустив у 1850 році Метью Фонтейн Морі[en]. Його існування відкрито під час експедиції HMS Challenger 1872 року. — команда науковців на чолі з Чарлзом Уайвіллом Томсоном відкрила велике підняття посередині Атлантичного океану, досліджуючи майбутню трасу трансатлантичного телеграфного кабелю. Існування хребта було підтверджено сонаром 1925 року, і тоді німецькою атлантичною експедицією[en] було виявлено, що він простягається довкола мису Доброї Надії у Індійський океан.

У 1950-ті роки під час мапування океанічного дна Землі Брюс Гіцен[en], Моріс Юїнг[en], Марі Тарп та інші виявили, що Серединно-Атлантичний хребет має дивну бариметрію долин та хребтів,, центральна долина з яких була сейсмічно активною та епіцентром багатьох землетрусів. Юїнг, Хіцен та Тарп відкрили, що хребет є частиною практично безперервної 40 000-кілометрової системи серединно-океанічних хребтів на дні всіх океанів Землі. Відкриття цієї світової системи хребтів призвело до формування теорії спредингу океанічного дна і загального прийняття теорії Вегенера про дрифт континентів і їхнього розширення в модифікованій формі тектоніки плит. Хребет вважають основною причиною розриву гіпотетичного суперконтиненту Пангея, який почався 180 млн років тому.

Див. також

Примітки

  1. Hsü, Kenneth J. (1992). . Princeton University Press. с. 57. ISBN 978-0-691-08735-1. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 10 серпня 2019. 
  2. Redfern, R.; 2001: Origins, the Evolution of Continents, Oceans and Life, University of Oklahoma Press, ISBN 1-84188-192-9, p. 26
  3. Alexander Hellemans and Brian Bunch, 1989, Timeline of Science, Sidgwick and Jackson, London
  4. . Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 10 серпня 2019. 
  5. Ewing, W.M.; Dorman, H.J.; Ericson, J.N.; Heezen, B.C. (1953). Exploration of the northwest Atlantic mid-ocean canyon. Bulletin of the Geological Society of America 64 (7): 865–868. doi:10.1130/0016-7606(1953)64[865:eotnam]2.0.co;2. 
  6. Heezen, B. C.; Tharp, M. (1954). Physiographic diagram of the western North Atlantic. Bulletin of the Geological Society of America 65: 1261. 
  7. Hill, M.N.; Laughton, A.S. (1954). Seismic Observations in the Eastern Atlantic, 1952. Proceedings of the Royal Society of London A: Mathematical and Physical Sciences 222 (1150): 348–356. doi:10.1098/rspa.1954.0078. 
  8. Spencer, Edgar W. (1977). (вид. 2nd). Tokyo: McGraw-Hill. ISBN 978-0-07-085751-3. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 10 серпня 2019. 

Джерела


Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Seredinno Atlantichnij hrebet najbilsha girska sistema dna Atlantichnogo okeanu Odna z lanok sistemi seredinno okeanichnih hrebtiv pidvodnij girskij masiv Atlantichnogo i Pivnichnogo Lodovitogo okeanu Roztashuvannya Seredinno Atlantichnogo hrebta Zmist 1 Harakteristiki 2 Vidkrittya 3 Div takozh 4 Primitki 5 Dzherela 6 PosilannyaHarakteristiki RedaguvatiZagalna dovzhina Seredinno Atlantichnogo hrebta ponad 18 tis km Prostyagayetsya vid 87 pn shiroti blizko 333 km na pivden vid Pivnichnogo polyusu de perehodit u hrebet Gakkelya do trijnika bilya subantarktichnogo ostrova Buve na 54 pd shiroti Najvishi piki cogo girskogo masivu tyagnutsya vishe za riven okeanu i utvoryuyut ostrovi Seredinno Atlantichnij hrebet ye mezheyu tektonichnih plit Yevrazijskoyi pliti i Pivnichnoamerikanskoyi pliti na pivnochi Pivdennoamerikanskoyi pliti i Afrikanskoyi pliti na pivdni Ci pliti ruhayutsya okremo tomu Atlantika rozshiryuyetsya na 2 5 santimetriv na rik na shid ta zahid Okremi dilyanki jogo nosyat vlasni nazvi u Norvezko Grenlandskomu basejni hrebet Knipovicha vid 81 do 73 pn sh pivdennishe hrebet Mona dali Islandsko Yanmajenskij hrebet na pivden vid Islandiyi hrebet Rejk yanes do 52 pn sh i Pivnichno Atlantichnij hrebet na pivden vid ekvatora Pivdenno Atlantichnij hrebet U rajoni ostrova Buve blizko 55 pd sh meridionalne prostyagannya Seredinno Atlantichnogo hrebta zminyuyetsya na subshirotne shidnij vidrizok nazivayetsya Afrikano Antarktichnim hrebtom Poperechnimi rozlomami Seredinno Atlantichnij hrebet rozbitij na zrusheni shodo odin do odnogo segmenti velichina shenij po rozlomah dosyagaye 300 600 km Za danimi glibokovodnogo burinnya sejsmoakustichnoyi profilizaciyi i draguvannya provedenim u riftovoj zoni mozhna vvazhati sho geologichnij rozriz Seredinno Atlantichnogo hrebta skladenij dvoma kompleksami verhnim sho skladayetsya z toleyitovih bazaltiv z prosharkami karbonatnih osadkovih porid nizhnim z amfibolitiv i ofiolitiv vid anortozitiv do ultrabazitiv Porodi verhnogo kompleksu rozbiti molodimi rozlomami na chislenni bloki vik cih porid oligocen antropogenovij porodi nizhnogo kompleksu yura oligocen regionalno dislokovani i metamorfizovani vik serpentinizovanih ultrabazitiv i gabro sho neridko zalyagayut v metamorfichnomu kompleksi u viglyadi lusok i protruzij mozhlivo dokembrijskij U Pivdennij pivkuli Seredinno Atlantichnij hrebet monolitnishij na jogo shilah roztashovanij ryad pidvodnih vulkaniv vershini deyakih z nih ye ostrovami Voznesinnya Sv Oleni tosho u grupi ostroviv Tristan da Kunya ye diyuchij vulkan Vidkrittya Redaguvati Animaciya podilu Pangeyi Isnuvannya hrebta na dni Atlantichnogo okeanu vpershe pripustiv u 1850 roci Metyu Fontejn Mori en Jogo isnuvannya vidkrito pid chas ekspediciyi HMS Challenger 1872 roku 1 komanda naukovciv na choli z Charlzom Uajvillom Tomsonom vidkrila velike pidnyattya poseredini Atlantichnogo okeanu doslidzhuyuchi majbutnyu trasu transatlantichnogo telegrafnogo kabelyu 2 Isnuvannya hrebta bulo pidtverdzheno sonarom 1925 roku 3 i todi nimeckoyu atlantichnoyu ekspediciyeyu en bulo viyavleno sho vin prostyagayetsya dovkola misu Dobroyi Nadiyi u Indijskij okean 4 U 1950 ti roki pid chas mapuvannya okeanichnogo dna Zemli Bryus Gicen en Moris Yuying en Mari Tarp ta inshi viyavili sho Seredinno Atlantichnij hrebet maye divnu barimetriyu dolin ta hrebtiv 5 centralna dolina z yakih bula sejsmichno aktivnoyu ta epicentrom bagatoh zemletrusiv 6 7 Yuying Hicen ta Tarp vidkrili sho hrebet ye chastinoyu praktichno bezperervnoyi 40 000 kilometrovoyi sistemi seredinno okeanichnih hrebtiv na dni vsih okeaniv Zemli 8 Vidkrittya ciyeyi svitovoyi sistemi hrebtiv prizvelo do formuvannya teoriyi spredingu okeanichnogo dna i zagalnogo prijnyattya teoriyi Vegenera pro drift kontinentiv i yihnogo rozshirennya v modifikovanij formi tektoniki plit Hrebet vvazhayut osnovnoyu prichinoyu rozrivu gipotetichnogo superkontinentu Pangeya yakij pochavsya 180 mln rokiv tomu Div takozh RedaguvatiOkeanichni hrebtiPrimitki Redaguvati Hsu Kenneth J 1992 Challenger at Sea A Ship That Revolutionized Earth Science Princeton University Press s 57 ISBN 978 0 691 08735 1 Arhiv originalu za 5 serpnya 2020 Procitovano 10 serpnya 2019 Redfern R 2001 Origins the Evolution of Continents Oceans and Life University of Oklahoma Press ISBN 1 84188 192 9 p 26 Alexander Hellemans and Brian Bunch 1989 Timeline of Science Sidgwick and Jackson London Stein Glenn A Victory in Peace The German Atlantic Expedition 1925 27 June 2007 Arhiv originalu za 6 bereznya 2014 Procitovano 10 serpnya 2019 Ewing W M Dorman H J Ericson J N Heezen B C 1953 Exploration of the northwest Atlantic mid ocean canyon Bulletin of the Geological Society of America 64 7 865 868 doi 10 1130 0016 7606 1953 64 865 eotnam 2 0 co 2 Heezen B C Tharp M 1954 Physiographic diagram of the western North Atlantic Bulletin of the Geological Society of America 65 1261 Hill M N Laughton A S 1954 Seismic Observations in the Eastern Atlantic 1952 Proceedings of the Royal Society of London A Mathematical and Physical Sciences 222 1150 348 356 doi 10 1098 rspa 1954 0078 Spencer Edgar W 1977 Introduction to the Structure of the Earth vid 2nd Tokyo McGraw Hill ISBN 978 0 07 085751 3 Arhiv originalu za 5 serpnya 2020 Procitovano 10 serpnya 2019 Dzherela RedaguvatiGirnichij enciklopedichnij slovnik u 3 t za red V S Bileckogo D Shidnij vidavnichij dim 2001 2004 Posilannya RedaguvatiCentralnoatlantichnij hrebet Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 angl MAR ECO a Census of Marine Life project on life along the Mid Atlantic Ridge Arhivovano 2 kvitnya 2015 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Seredinno Atlantichnij hrebet amp oldid 37598674