Севастопольська бухта (крим. Aqyar körfezi) — бухта в центрі Севастополя. Є вузькою затокою, що простягається на 8 км вглиб Кримського півострова. Її береги порізані й утворюють безліч бухт, що носять самостійні назви.
названо на честь Севастополь | |
|---|---|
| | |
| Вид на бухту з моря | |
| | |
| Карта бухт основного рейду | |
| 44°37′20″ пн. ш. 33°31′17″ сх. д. / 44.6222472° пн. ш. 33.5216500° сх. д.Координати: 44°37′20″ пн. ш. 33°31′17″ сх. д. / 44.6222472° пн. ш. 33.5216500° сх. д. | |
| Море | Чорне море |
| Прибережні країни | Україна |
| Регіон | Севастополь |
| Вливаються | |
| Міста та поселення | Севастополь |
| ідентифікатори і посилання | |
| GeoNames | 694414 |
| Севастопольська бухта Севастопольська бухта (Україна) | |
| Севастопольська бухта у Вікісховищі |
Історія
Севастопольська бухта відома мореплавцям понад 25 століть. За цей час вона багато разів змінювала свою назву. У Страбона (I століття) вона згадується як Ктенунт (гребінець), мабуть, стародавні угледіли в ній схожість з цим морським молюском. У XVIII столітті бухта носила назви: Корсунський Сиваш, Каламіта-Лиман (за назвою фортеці в Інкермані), Ахтіарська бухта, Інкерманська бухта. У XIX столітті її називали Великою бухтою, Великим рейдом, Північною бухтою.
Характеристика бухти
Севастопольська бухта простягається на чотири морські милі на схід від мису Костянтинівський. Вхід в бухту обмежений Північним і Південним молами. Від берегів бухти виступають миси, між якими розташовані малі бухти. Найбільшою з них є Південна бухта.
Бухти Північної сторони
- Костянтинівська
- Матюшенка
- Михайлівська
- Старопівнічна
- Північна
- Інженерна
- Докова
- Голландія
- Сухарна
- Маячна
- Графська
Бухти Південної сторони
У вершину бухти впадає річка Чорна, яка протікає по Інкерманській ущелині. У місці впадіння річка утворює лиман, який має назву Інкерманської бухти.
Від багатьох мисів на 0,5—2 кабельтові простягаються рифи, частина з яких огороджена буями і віхами. Небезпеку для мореплавства в Севастопольській бухті та на вході до неї складають декілька затонулих суден і підводних перешкод, головним чином в районі мису Павловський біля північного берега бухти. Севастопольська бухта добре захищена від усіх вітрів крім західних.
В акваторії бухти є понад 160 причальних споруд. В 1999 році рішенням Севастопольської міської державної адміністрації з метою підтримання Севастопольської бухти в екологічно безпечному стані ділянки акваторії бухти закріплені за відповідними аквакористувачами, найбільшими з яких є Чорноморський флот Російської Федерації, Севастопольський морський торговельний порт, ВАТ «Севастопольський морський завод», Міністерство оборони України.
Примітки
- Лоция Черного моря. МО СРСР. ГУНиО. 1987.
- Протокольне доручення СМДА від 18.02.1999
Джерела
- www.sevastopol.info(рос.)
- Севастопольские бухты. Гриневецкий С. Р., Зонн И. С., Жильцов С. С. Черноморская энциклопедия. — М.: 2006. ISBN 5-7133-1273-9
| Це незавершена стаття про Чорне море. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про Севастополь. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |