Сві́тність у загальній фізиці — світловий потік, що випромінюється одиницею площі світної поверхні (яка випромінює, відбиває або пропускає світловий потік) в усіх напрямках (в середині тілесного кута 2)
Цей термін має специфічне значення в астрономії та фізиці елементарних частинок.
В астрономії Редагувати
В астрономії, світністю (L) називають кількість випромінюваної астрономічним об'єктом — зорею, галактикою тощо — енергії за одиницю часу. Вимірюється в абсолютних одиницях систем (SI, СГС) або у відносних одиницях (наприклад, світностях Сонця).
Світність не залежить від відстані до зірки, від світності залежить інший параметр — видима зоряна величина.
Світність — одна з найважливіших характеристик зір, яка дає змогу порівнювати між собою різні типи зір на діаграмах «спектр — світність», «маса — світність».
У фізиці елементарних частинок Редагувати
В експериментальній фізиці та фізиці елементарних частинок світністю називають параметр прискорювача або колайдера, що характеризує інтенсивність зіткнення зустрічних пучків.
Закон Ламберта Редагувати
Тіла, кожна частина поверхні яких випромінює світло в усіх напрямках рівномірно, називаються ламбертівськими. Такий випадок описується законом
Джерела Редагувати
- Климишин І. А., Крячко І. П. Астрономія: Підручник. — К.: Знання України, 2002 та 2004 р. — 192 с.
- Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
| Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |