Саньціншань (гора Саньцін) (кит. 三清山, трансліт. Sānqīng Shān) — гора неподалік міста Шанжао в північно-східній частині провінції Цзянсі. Є святою горою для даосизму з історією понад 1600 років. Включено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 2008 року. З 2005 році оголошено національним парком.
| | |
| 28°57′07″ пн. ш. 118°03′07″ сх. д. / 28.951944444471777729° пн. ш. 118.051944444467778794° сх. д.Координати: 28°57′07″ пн. ш. 118°03′07″ сх. д. / 28.951944444471777729° пн. ш. 118.051944444467778794° сх. д. | |
| Країна | КНР |
|---|---|
| Розташування | Китай |
| Найближче місто | Шанжао |
| Площа | 229.5 кm² |
| Висота над р. м. | 1817 м |
| Засновано | 2008 |
| Об'єкт №: | 1292 |
| Статус: | Світова спадщина ЮНЕСКО |
| Посилання | |
| Саньціншань (Китайська Народна Республіка) | |
Саньціншань у Вікісховищі |
Опис ред.
Ця гора утворилася в четвертинний період. Загальна площа складає 229,5 км² (12,2 км завдовжки з півночі на південь та 6,3 км завширшки зі сходу на захід), де центральна мальовнича частина займає 71 кm² з численними високими піками, стародавніми деревамита, реліктовими рослинами (загалом 2300 видів) й рідкісними птахами, загалом присутні 400 видів хребетних тварин. Одним з найзначущих є подвоєний пік Юйцзин заввишки 1,816,9 м над рівнем моря.
Згори має форму листа водяної лілії, з ухилом з південного сходу на північний захід. Розташована в зоні частих і різких тенденціях гороформуваннях, тому Саньціншань характеризується численними розломами, дивовижними поєднаннями скель і виступами гірських порід. Через довгострокову ерозію природи, різні завалення під дією сили тяжіння утворюють гротескні хамрочосоподібні піки, що наче вирізані. Все утворюють вигляд чарівної природи, рідкісні пейзажі. Цьому сприяють долини та скелі, що розташовані поблизу.
Відомість Саньціншань приніс Ґе Хун, що був відомим даоським алхіміком, лікаром та вченим. Деякий час він тут займався даоськими практиками самовдосконалення та займався процесом створення пігулок безсмертя. Тому привалий час ця гора вважалася священною серед даосів. На тепер залишилися окремі руїни релігійних споруд.
Примітки ред.
Джерела ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саньціншань |