Сандра Дей О’Коннор (англ. Sandra Day O'Connor, нар. 26 березня 1930 р.) — суддя Верховного суду США, перша жінка, призначена на даний пост.
| Сандра Дей О'Коннор | |
|---|---|
| англ. Sandra Day O’Connor | |
| Народилася | 26 березня 1930[…] (93 роки) Ель-Пасо, Техас, США |
| Країна | США |
| Місце проживання | Фінікс Ель-Пасо |
| Діяльність | суддя, адвокат, політична діячка |
| Alma mater | Stanford Law School[d], Стенфордський університет (1950), Стенфордський університет і Austin High Schoold |
| Науковий ступінь | бакалавр мистецтв |
| Знання мов | англійська |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук і Американське філософське товариство |
| Посада | суддя Верховного суду СШАd, Chancellor of the College of William & Maryd і member of the State Senate of Arizonad |
| Конфесія | Єпископальна церква |
| Брати, сестри | Ann Dayd |
| У шлюбі з | John Jay O'Connord |
| Автограф | |
| Нагороди | Brandeis Medald Texas Women's Hall of Famed Премія Елізабет Блеквелd (1985) doctor honoris causa of Keiō Universityd Член Американської академії мистецтв і наук[d] honorary doctor of Yeshiva Universityd |
| IMDb | ID 0640508 |
|
До свого призначення на посаду судді Верховного суду США працювала на виборних державних посадах, суддею. Стала першою жінкою-лідером республіканської більшості в сенаті штату Арізона. В період своєї діяльності як судді Верховного Суду виступала за незалежність суду, в тому числі від президентської влади: саме їй належить вислів «Конституція не дає президенту карт-бланш».
Її голос був ключовим у справі про легалізацію абортів. За весь час суддівства, у більшості ключових справ, голос Сандри О'Коннор ставав вирішальним, за що її прозвали «втіленням Феміди американського правосуддя».
За версією журналу Forbes від 2004 року була однією з найвпливовіших жінок світу. У 2006 році з Сандри О'Коннор були зняті повноваження судді Верховного Суду за її особистою заявою, причиною якої була важка хвороба чоловіка. Її місце в суді зайняв Семюел Аліто.
З 2005 по 2012 рік керувала Коледжем Вільгельма і Марії (Віргінія, США) - одним з провідних державних юридичних вузів Америки. Наразі є членом ради директорів Національного Конституційного Центру в Філадельфії, Пенсільванія. Нагороджена Президентською медаллю Свободи, вищою цивільною нагородою в США.
Разом з Девідом Саутером, Ентоні Кеннеді та Стівеном Бреєром є однією з чотирьох живих членів Верховного суду у відставці. Входить до складу Дослідницької групи по Іраку.
Як і всі федеральні судді у відставці, одержує довічну платню, однакову з платнею діючих членів суду. Стосовно до суддів Верховного суду наразі вона складає не менше 214 000 доларів на рік.
Ранні роки і освіта ред.
Сандра народилася 26 березня 1930 року в місті Ель-Пасо, штат Техас, в сім'ї консервативного ранчера Гаррі Альфреда Дея і Ади Мей Уїлки. Про дитинство Сандри і її брата Г. Алана згодом ними спільно була написана книга «Лінивий Бі: Дитинство, проведене на ранчо американського Заходу» (Lazy B: Growing up on a Cattle Ranch in the American West). Роки навчання в молодшій школі Сандра провела в Ель-Пасо у бабусі з боку матері, де навчалася в державних школах, а потім в Редфорді — приватній школі для дівчат. У 1946 році вона закінчила середню школу Остін (Austin High School) в Ель-Пасо, з шостим результатом в своєму класі..
Після закінчення школи Сандра вступила до одного з найпрестижніших університетів країни — Стенфордський університет. Отримавши ступінь бакалавра в галузі економіки в 1950 році, вона продовжила навчання в юридичній школі університету. Під час навчання Сандра працювала в студентському юридичному журналі «Stanford Law Review». Там же, в юридичній школі Стенфордського університету, Сандра познайомилася з Джоном Джеєм О'Коннором III, за якого вийшла заміж через кілька місяців після закінчення університету 20 грудня 1952 года.
Початок кар'єри ред.
Незважаючи на отриману в Стенфордському університеті освіту і успіхи в навчанні, перші спроби знайти роботу після закінчення університету стали для Сандри невдалими: юридичні фірми та адвокатські бюро уникали запрошувати її на співбесіду через те, що вона була жінкою, сфера роботи яких в юриспруденції в ті часи була дуже обмеженою. Після цього Сандрі довелося влаштовуватися працювати на громадських засадах заступником прокурора округу Сан-Матео, штат Каліфорнія.
Незабаром чоловіка Сандри призвали на військову службу і направили в ФРН. Сандра вирушила до Німеччини разом з ним, де протягом трьох років працювала цивільним прокурором військової частини у Франкфурті. У 1957 році сім'я повернулася в США, але не раніше ніж через 5 років, в 1960 році, після народження трьох синів (Скотта, Брайна і Джея) Сандра відновила свою діяльність в прокуратурі. У 1969 році вона була обрана в Сенат штату Аризона, а в 1973 році — переобрана на другий термін, вже будучи лідером республіканської більшості.
У 1975 році Сандра О'Коннор була обрана суддею Верховного суду округу Марікопа, а в 1979 році — суддею Апеляційного суду штату Арізона.
Діяльність суддею Верховного суду США ред.
як суддя Верховного суду США і прихильниця політико-правового руху за новий федералізм (головна ідея якого полягала в поверненні штатам деяких повноважень, здійснюваних тепер центральним урядом), Сандра О'Коннор при розгляді справ приділяла увагу кожній деталі, уникаючи розширювального тлумачення норм права і узагальнень.
7 липня 1981 року Рональд Рейган, який пообіцяв ще під час своєї президентської передвиборної кампанії те, що призначить жінку членом Верховного суду США, оголосив про призначення Сандри Дей О'Коннор новим членом Верховного суду США після відставки відомого судді Поттера Стюарта.
Я впевнена, що президент завжди намагається призначити на посаду федерального судді тих, чиї погляди збігаються з його власними. Але президент перебуває на посаді чотири роки, а суддя — все життя.
Під час вступу Сандри О'Коннор на посаду, Верховний суд уже багато років був розділений на два протиборчі табори — консерваторів (на чолі з головою суду Вільямом Ренквістом) і лібералів (на чолі з суддею Джоном Стівенсоном). У перші роки своєї діяльності в ролі судді, Сандра проявила себе як людина, яка повністю підтримує консервативний курс Рейгана і голови Верховного Суду Вільяма Ренквіста (який разом з нею закінчив Стенфордський університет): вона піддавала жорсткій критиці рішення Верховного суду по справі Roe v. Wade, що закріпило конституційне право на аборт, скептично ставилася до урядових програм по підтримці неблагополучних меншин при наймі на громадські роботи . Як показує статистика, в перші три роки своєї діяльності суддею Верховного суду вона в 87% справ при голосуванні підтримувала думку консервативного голови Ренквіста.
Однак після 1988 року, коли склад суду став більш консервативним (місця суддів зайняли такі консерватори як Ентоні Кеннеді і Кларенс Томас), О`Коннор почала голосувати незалежно від думки консерваторів і лібералів, в залежності від справи, що розглядається, підтримуючи як одну, так і іншу частину суддів. Така політика незалежності і нейтралітету раніше здійснювалася і її попередником Поттером Стюартом. О`Коннор при вирішенні справ завжди прагнула поглянути на виниклу суперечку об'єктивно і неупереджено, в багатьох справах її голос, незважаючи на помірні позиції з більшості питань, був вирішальним в ухваленні рішення Верховним судом:
- Макконелл проти Федеральної виборчої комісії (McConnell v. FEC, 540 U.S. 93 (2003)) — Верховний суд підтвердив конституційність Федерального акту про реформу двопартійної виборчої кампанії, що регулює фінансування виборчих кампаній кандидатів, в тому числі за допомогою "м'яких грошей" - тобто грошей, які надаються політичним партіям для цілей передвиборчої кампанії великими корпораціями, професійними спілками та багатими приватними особами.
- Зельман проти Сайммонс-Харріс (McConnell v. FEC, 540 U.S. 93 (2003)) - Судом було встановлено, що використання ваучерів на знижку в проходженні навчання в релігійних школах не є порушенням Першої поправки в частині, що стосується заборони Конгресу видавати закони, які встановлюють державну релігію.
- Бой-скаути Америки проти Дейла (Boy Scouts of America v. Dale, 530 U.S. 640 (2000)) - О`Коннор підтримала більшість суддів в тому, що штат Нью-Джерсі обмежив конституційне право скаутів на свободу об'єднання, заборонивши їм обирати лідера загону за критерієм сексуальної орієнтації.
- Буш проти Гора (Bush v. Gore, 531 U.S. 98 (2000)) - в цій справі голос О`Коннор став вирішальним і Верховний суд ухвалив припинити ручне перерахування голосів у штаті Флорида, визнавши результати останнього перерахунку голосів на користь Д. Буша остаточними.
У лютому 2005 з причини відсутності голови суду (Вільяма Ренквіста) і його заступника (Джона Стівенса), Сандра О'Коннор головувала в суді під час усного слухання справи Кело проти Нового Лондона. Таким чином, вона стала першою жінкою, яка головувала в Верховному суді під час розгляду у справі.
Четверта поправка ред.
Сандра Дей О'Коннор в своїй промові в Джорджтаунському університеті (березень 2006 року) зазначила, що "хартії і конституції не захищають незалежність суду, це роблять люди".
Справи, пов'язані з правами меншин ред.
У 2003 році вона написала думку більшості членів Суду, яке підтвердило програму позитивних дій, яка давала перевагу чорношкірим абітурієнтам при прийомі на один з провідних факультетів державного права в Університеті штату Мічиган (Grutter v. Bollinger).
Відставка ред.
1 липня 2005 року оголосила, що йде у відставку і виконувати свої обов'язки буде тільки до призначення наступника. На її місце президент США Джордж Буш призначив консервативно налаштованого, як спочатку вважалося, суддю апеляційного суду Джона Робертса; у вересні, однак, він був призначений головою Верховного суду (після раптової смерті Вільяма Ренквіста). 3 жовтня 2005 президент запропонував на цю посаду свою колегу Гаррієт Майерс, але та під впливом протестів консервативного боку американської політичної сцени 27 жовтня попросила про зняття своєї кандидатури. 31 жовтня було вибрано іншого кандидата, суддю апеляційного суду Семюела Аліто; він отримав схвалення Сенату 31 січня 2006 року, і в той же день О'Коннор вийшла у відставку.
Посилання ред.
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119502976 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- SNAC — 2010.
- FemBio database
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- NNDB — 2002.
- КM.RU Первая в США женщина-член Верховного суда подала в отставку
- ПОЛИТ.РУ Верховный суд США потерял первую женщину-судью
- Lenta.ru
- . Federal Judicial Center. Архів оригіналу за 6 березня 2004. Процитовано 21 березня 2006.
- Радио Свобода. Зачем нужен Верховный Суд
- Дело «Организация „Запланированное материнство“ против Кейси» — Planned Parenthood of Southeastern Pa. v. Casey 505 U.S. 833 (1992)
- ↑ Коммерсант.ru Судьбоносная судья
- The World's Most Powerful Women. Forbes. 20 серпня 2004. Архів оригіналу за 2 січня 2013. Процитовано 4 березня 2009.
- Голос Америки. Президентская медаль свободы 2009 года>[недоступне посилання з Ноябрь 2018]
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 листопада 2018.
- . Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2017.
- Washington Valdez, Diana (2 липня 2005). Звезды родного города - Сандра Дэй О'Коннор. Эль Пасо Таймс. Проігноровано невідомий параметр
|November=(довідка) - ↑ 'Out Of Order' At The Court: O'Connor On Being The First Female Justice. Fresh Air. 5 березня 2013. Процитовано 5 березня 2013.
- ↑ . Архів оригіналу за 28 жовтня 2015. Процитовано 7 березня 2021.
- . Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 7 березня 2021.
- Greenburg, ibid., p. 68.
- Oyez: cases/1960-1969/1960/1960
- Смит, Барбара. В отставке но не забыта: юристы штата Орегон вспоминают о судье Сандре Дэй О'Коннор : [ ][рос.] // Бюллетень ассоциации юристов штата Орегон[en] : журнал.
- . Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 7 березня 2021.
- США: под вопросом система власти
- Kelo v. City of New London — Oral Argument | The Oyez Project
- March 9, 2006 Speech by Sandra Day O’Connor at Georgetown University, Washington