Садибний будинок Поляновського в селі Ліщин Житомирського району Житомирської області. Пам'ятка архітектури національного значення (реєстраційний номер 1198 / 0).
| Садибний будинок Поляновського (Ліщин) | |
|---|---|
| | |
| Будинок Поляновського (с.Ліщин) | |
| 50°09′20″ пн. ш. 28°50′19″ сх. д. / 50.15556° пн. ш. 28.838833° сх. д.Координати: 50°09′20″ пн. ш. 28°50′19″ сх. д. / 50.15556° пн. ш. 28.838833° сх. д. | |
| Статус | Пам'ятка архітектури національного значення |
| Країна | Україна |
| Розташування | с.Ліщин, Житомирський район, Житомирська область |
| Тип будівлі | цивільна архітектура |
| Архітектурний стиль | класицизм |
| Будівник | Людвиг Миколайович Поляновський |
| Будівництво | поч. 19 ст. — |
| Садибний будинок Поляновського (Україна) | |
Після більшовицького перевороту маєток перейшов у власність радянської влади, згодом в будинку було створено Ліщинську школу.
Опис садиби ред.
Мурований одноповерховий палац в стилі класицизм. У плані — прямокутний, з двома бічними ризалітами, які прикрашають по чотири колони.
Історія ред.
Землі Ліщинського ключа належали родині Ліщинських з 1772 року.
У 1804 році Людвиг Миколайович Поляновський (пол. Ludwik Polanowski) будує в Ліщині мурований одноповерховий палац, в якому оселяється з дружиною. Помер Людвиг Миколайович 1867 року. В 1871 році вдова Поляновського дарує садибу доньці Хелені Невмержицькій (пол. Helena Jezierska Niewmierzycka z Polanowskich).
Див. також ред.
Джерела ред.
- Памятники градостроительства и архитектуры УССР. — К., 1985. — Т. 2. — С. 146. (рос.)
- Antoni Urbański, «Z czarnego szlaku i tamtych rubieży: zabytki polskie przepadłe na Podolu, Wołyniu, Ukrainie», Warszawa, 1928
- Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Житомирська область — К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1973. — 752 с.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |