Наталя Борисівна Рязанцева (рос. Наталия Борисовна Рязанцева; 27 жовтня 1938, Москва, Російська РФСР — 10 січня 2023) — радянський і російський кінодраматург, сценарист. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1987).
| Рязанцева Наталя Борисівна | |
|---|---|
| Дата народження | 27 жовтня 1938 |
| Місце народження | Москва, СРСР |
| Дата смерті | 10 січня 2023 (84 роки) |
| Поховання | Троєкуровське кладовище |
| Громадянство | СРСР Росія |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії |
| Професія | сценаристка |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0752929 |
Життєпис ред.
Закінчила сценарний факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1962). Літературну діяльність почала в 1949 р.
Знялася в епізоді фільму Марлена Хуцієва «Мені двадцять років» («Застава Ілліча», 1964). Брала участь у документальних фільмах і телевізійних передачах про життя і творчість Кіри Муратової, Геннадія Шпалікова, Іллі Авербаха, Валентина Єжова та інших діячів кіномистецтва.
Автор сценаріїв стрічок: «Крила» (1966, у співавт. з В. Єжовим), «Особисте життя Кузяєва Валентина» (1967), «Холодно — горячо» (1971), «Довгі проводи» (1971), «Відкрита книга» (1973, у співавт. з В. Каверіним), «Чужі листи» (1975), «Червона квіточка» (1977, за казкою С. Аксакова), «Портрет дружини художника» (1981), «Батьківський день» (1981, к/м), «Голос» (1982), «Я не вмію приходити вчасно» (1983, к/м), «Букет мімози й інші квіти» (1984), «Дымъ» (рос.) (1992, 3 с., за романом І. С. Тургенєва «Дим»), «Ніхто не хотів їхати» (1994, к/м), «Я вільний, я нічий» (1994), «Власна тінь» (2000, у співавт. з Марією Шептуновою), «Акме» (2008), «Вогні притону» (2011, за повістю Г. Гордона) та ін.
З 1988 року викладає на Вищих курсах сценаристів і режисерів (ВКСР).
З 1996 року веде сценарну майстерню у ВДІКу. Професор ВДІКу.
Перша дружина Геннадія Шпалікова. Вдова кінорежисера і сценариста Іллі Авербаха (1934—1986).
Література ред.
Примітки ред.
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.