? Мишачий терен язичковий | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Ruscus hypoglossum L., 1753 | ||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||
Мишачий терен язичковий, рускус під'язиковий (Ruscus hypoglossum) — вид рослин з родини холодкових (Asparagaceae), поширений у центральній і південній Європі від Італії до Криму, а також у Туреччині.
Опис ред.
Багаторічна рослина від 20 до 40 см заввишки. Квітки по 3–5 у пучку, на верхній стороні кладодіїв у пазусі великого листоподібних шкірястого приквітка. Кореневище довге, розгалужене. Рослина дводомна вічнозелена. Квіти зеленуваті. Плід — червона ягода. Кладодії шкірясті, від вузько до широко еліптичних, широко загострені, 6–10 × 2–2.5 см, звужені й закручені в основі. Приквіток суцвіття адаксіальний, ланцетний, 11–30 × 5–10 мм. 2n=40.
Цвіте у квітні — травні, плодоносить у липні — грудні. Розмножується насінням і кореневищами.
Поширення ред.
Поширений у центральній і південній Європі від Італії до Криму, а також у Туреччині.
В Україні вид зростає у гірських лісах і на тінистих кам'янистих гірських схилах — у Криму.
Використання ред.
Ця рослина культивується в садах, її часто використовують як ґрунтовий покрив у лісових районах, оскільки є вічнозеленою і тіньовитривалою. Пагони також можуть бути зібрані для декоративних цілей, а рослини або частини рослин продаються на квіткових ринках, наприклад, в Болгарії. У Боснії та Герцеговині використовується в народній медицині.
Загрози й охорона ред.
Загрозами є зривання на букети чи використання як декоративної рослини.
Занесений до Червоної книги Україні в статусі «Рідкісний». Охороняється в Ялтинському гірськолісовому, Кримському ПЗ, заказнику загальнодержавного значення «Великий Каньйон Криму».
Коментарі ред.
- Видозмінений сплющений листоподібної форми зелений пагін; виконує функції листка
Джерела ред.
- Ruscus hypoglossum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 403. (рос.)(укр.)
- ↑ . Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 9 травня 2020.
- Türkiyebitkileri.com. Процитовано 09.05.2020. (англ.)
- Bojnanský V., Fargašová A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 801. (англ.)
- Euro+Med Plantbase. Процитовано 09.05.2020. (англ.)
- . Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 09.05.2020. (англ.)
- Germplasm Resources Information Network. Процитовано 09.05.2020. (англ.)
- Chadburn H. (2014). . The IUCN. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 09.05.2020.
| Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |