Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Рудольф Вітціг (нім. Rudolf Witzig; нар. 14 серпня 1916, Герне, Вестфалія — пом. 3 жовтня 2001, Обершляйсгайм, Баварія) — німецький офіцер, майор повітряно-десантних військ Німеччини в роки Другої світової війни 1939–1945. Здобув слави за свої дії під час битви за форт Ебен Емаель. Кавалер Лицарського хреста з Дубовим листям (1944). У післявоєнний час продовжив службу в Бундесвері, оберст (1959).
| Рудольф Вітціг | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Rudolf Witzig | ||||||||||||
 | ||||||||||||
| Прізвисько | «Ральф» (нім. Ralf) | |||||||||||
| Народження | 14 серпня 1916 , Герне, Вестфалія | |||||||||||
| Смерть | 3 жовтня 2001 (85 років) Обершляйсгайм, Баварія | |||||||||||
| Країна |  Третій Рейх Німеччина | |||||||||||
| Приналежність |  Вермахт Бундесвер | |||||||||||
| Вид збройних сил |  Люфтваффе Люфтваффе | |||||||||||
| Рід військ | інженерні війська повітряно-десантні війська | |||||||||||
| Роки служби | 1935–1945 1956—1974 | |||||||||||
| Звання |  майор оберст | |||||||||||
| Формування | 7-ма повітряна дивізія | |||||||||||
| Командування | 18-й парашутний полк | |||||||||||
| Війни / битви | ||||||||||||
| Нагороди |
 
| |||||||||||
Біографія
Рудольф Вітціг народився 14 серпня 1916 у містечку , сучасне передмістя Герне, у провінції Вестфалія в родині Рудольфа Фрідріха Вітціга та Аманди Генрієтти Адольфіни Зієн. Молодший Рудольф став третьою дитиною з чотирьох у сім'ї колишнього солдата артилерійського полку імперської армії, що був комісований у 1899 через поранення у наслідок нещасного випадку голови. Батько хлопчика помер від серцевого нападу, коли йому було лише 11 років. Мати з 4-ма дітьми переїхала до себе на Батьківщину у Кіль.
Військову службу розпочав 1 квітня 1935, коли був зарахований кандидатом в офіцери при 16-му інженерному батальйоні III-го армійського корпусу в місті Гекстер. Через два роки отримав перше офіцерське звання лейтенант й продовжив службу командиром саперного взводу в 31-му саперному батальйоні.
Військова кар'єра
- 1 квітня 1935 — кандидат в офіцери
- 20 квітня 1937 — лейтенант
- 1 серпня 1939 — обер-лейтенант
- 16 травня 1940 — гауптман
- 24 серпня 1942 — майор
- ? — оберст-лейтенант
- ? — оберст
1 серпня 1938 Вітціг добровільно поступив на службу у повітряно-десантні війська, що щойно створювалися у Третьому Рейху, і отримав призначення до парашутно-десантного батальйону майора Ріхарда Гайдріха. Через рік він здобув звання обер-лейтенанта й восени 1939 став командиром інженерного взводу підривників у штурмовому загоні гауптмана Вальтера Коха.
У ході підготовки до захоплення бельгійського форту Ебен Емаель, Р.Вітціг, як командир штурмової групи «Граніт» разом з підлеглими залучався до тренувань на захоплених фортифікаційних спорудах у Чехословаччині.
Рано-вранці 10 травня 1940 обер-лейтенант Р.Вітціг на чолі своєї групи разом з усіма чотирма штурмовими підрозділами («Сталь», «Залізо», «Бетон» та «Граніт») вилетів на планерах DFS 230 з аеропорту Кельн-Остгейм. Однак, через технічну проблему трос, який з'єднував транспортний літак Ju 52 відірвався від планера й той був змушений сісти неподалік від аеродрому зльоту. Через кілька годин командир групи дістався району проведення штурму, однак, по суті, основне завдання вже було виконане й німецьким парашутистам лишалося тільки утримувати захоплений форт до підходу основних сил.
За проявлену мужність та рішучість у ході штурму бельгійської фортеці, обер-лейтенант Рудольф Вітціг був нагороджений вищою військовою нагородою — Лицарським хрестом Залізного хреста, яку йому особисто вручив А.Гітлер. Також він був відзначений у Вермахтберіхті й достроково отримав військове звання гауптман.
Перед нагородженням молодого офіцера вищою нагородою з'ясувалося, що він не відповідає критеріям заохочення Лицарським хрестом, через те, що він не мав на той час Залізного хреста. Рішення було знайдено швидко; того ж дня, обер-лейтенант Р.Вітціг отримав Залізний хрест 2-го й 1-го ступеня.
Після приголомшливого успіху Бельгійської кампанії, на хвилі слави молодий офіцер 20 травня 1940 був призначений особистим ад'ютантом Г.Герінга. Однак, вже у серпні того ж року, він перевівся на посаду командира парашутної роти окремого десантно-штурмового полку.
У травні 1941 на чолі 9-ї роти окремого десантно-штурмового полку генерал-майора О.Майнделя брав участь в операції «Меркурій», з висадкою повітряного десанту на грецький острів Крит. Під час боїв поблизу Малеме гауптман Р.Вітціг отримав важке поранення й був госпіталізований спочатку в госпіталі Люфтваффе в Афінах, а згодом переведений до німецького шпиталю.
10 травня 1942 офіцер повернувся до строю й був призначений командиром парашутного інженерного батальйону. 24 серпня 1942 отримав військове звання майор. З листопада 1942 майор Р.Вітціг на чолі свого інженерного підрозділу бився на півночі Африки у Туніській кампанії під командуванням оберста Х.фон Мантойфеля, генералів Ф.фон Бройха та А.Бюловіуса. Проявив значні командирські якості в боях на північному секторі туніського фронту, за що був відзначений Золотим німецьким хрестом.
Надалі майор Р.Вітціг служив у десантних військах на Східному фронті, з 15 червня 1944 був командиром батальйону 21-го парашутного інженерного полку і одночасно виконував обов'язки командира полку. 8 серпня 1944 він був вдруге відзначений у Вермахтберіхті за знищення 27 танків противника в боях на території Східної Пруссії поблизу Кумеле.
 Зовнішні зображення | |
|---|---|
 | Німецькі парашутисти 1-го батальйону 21-го парашутного інженерного полку біля підбитого ними поблизу поблизу Кумеле (Кауен) радянського танку Т-34-85 |
З 16 грудня 1944 майор Р.Вітціг — командир 18-го парашутного полку 6-ї парашутної дивізії, з яким бився на Західному фронті. Полк змагався на території північно-західної Франції, намагаючись зупинити просування союзних військ, проте, зазнавши важких втрат, був разом з дивізією відведений до Голландії на переформування. Не завершив до кінця формування полк у скороченому складі був введений у битву в районі Арнему.
Полк Вітціга вів бойові дії проти формувань 1-ї канадської армії під час битви в Нідерландах, операції «Верітейбл» та форсуванні британськими військами Рейну. 8 травня 1945 майор Р.Вітціг разом зі своїм полком капітулював військам союзників, й перебував у таборі військовополонених до вересня 1945 року.
За день до здачі полку в полон, їх командир Р.Вітціг був останній раз відзначений — його їм'я занесене у Почесний лист Люфтваффе.
16 січня 1956 Рудольф Вітціг повернувся на військову службу зі створенням у Федеративній Республіці Німеччини власних збройних сил — Бундесверу. Звільнився 30 вересня 1974 в ранзі оберста.
Див. також
Література
- Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Podzun-Pallas. .
- Kurowski, Franz. Knights of the Wehrmacht Knight's Cross Holders of the Fallschirmjäger. Schiffer Military. .
- Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941–1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. .
- Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. .
- Thomas, Franz; Wegmann, Günter (1986). Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939–1945 Teil II: Fallschirmjäger. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. .
- Williamson, Gordon and Bujeiro, Ramiro (2004). Knight's Cross and Oak Leaves Recipients 1939-40. Osprey Publishing Ltd. .
Посилання
- Witzig, Rudolf. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
- . на desertwar.net. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 7 березня 2015. (англ.)
- Witzig, Rudolf — нагороди майора Вітціга (англ.)
- Witzig's Pioneers in Tunisia
- Rudolf Witzig: Fallschirmjäger
Література
- Gilberto Villahermosa. Hitler's Paratrooper: The Life and Battles of Rudolf Witzig.
Примітки
- Gilberto Villahermos, p. 30-40.
- Kurowski 1995, p. 275.
- . Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 7 березня 2015.
- Witzig, Rudolf
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Rudolf Vitcig nim Rudolf Witzig nar 14 serpnya 1916 Gerne Vestfaliya pom 3 zhovtnya 2001 Obershlyajsgajm Bavariya nimeckij oficer major povitryano desantnih vijsk Nimechchini v roki Drugoyi svitovoyi vijni 1939 1945 Zdobuv slavi za svoyi diyi pid chas bitvi za fort Eben Emael Kavaler Licarskogo hresta z Dubovim listyam 1944 U pislyavoyennij chas prodovzhiv sluzhbu v Bundesveri oberst 1959 Rudolf VitcigRudolf WitzigPrizvisko Ralf nim Ralf Narodzhennya 14 serpnya 1916 1916 08 14 Gerne VestfaliyaSmert 3 zhovtnya 2001 2001 10 03 85 rokiv Obershlyajsgajm BavariyaKrayina Tretij Rejh NimechchinaPrinalezhnist Vermaht BundesverVid zbrojnih sil Lyuftvaffe LyuftvaffeRid vijsk inzhenerni vijska povitryano desantni vijskaRoki sluzhbi 1935 1945 1956 1974Zvannya major oberstFormuvannya 7 ma povitryana diviziyaKomanduvannya 18 j parashutnij polkVijni bitvi Druga svitova vijna Zahidnij front Belgijska kampaniya Desant na fort Eben Emael Seredzemnomorskij teatr Operaciya Merkurij Tuniska kampaniya Shidnij front Operaciya Bagration Lyublin Berestejska operaciya Zahidnij front Bitva na Sheldi Operaciya Veritebl Rejnska operaciyaNagorodi Licarskij hrest Zaliznogo hresta z Dubovim listyam Zolotij nimeckij hrest Nagrudnij znak Za poranennya v chornomu Medal Za vislugu rokiv u Vermahti 4 go klasu Medal U pam yat 1 zhovtnya 1938 z Prazkim gradom Medal Za italo nimecku kampaniyu v Africi Narukavna strichka Krit Narukavna strichka Afrika Nagrudnij znak parashutista lyuftvaffe Nagrudnij znak lyuftvaffe Za nazemnij bij Pochesna zastibka na ordensku strichku dlya LyuftvaffeBiografiyaRudolf Vitcig narodivsya 14 serpnya 1916 u mistechku suchasne peredmistya Gerne u provinciyi Vestfaliya v rodini Rudolfa Fridriha Vitciga ta Amandi Genriyetti Adolfini Ziyen Molodshij Rudolf stav tretoyu ditinoyu z chotiroh u sim yi kolishnogo soldata artilerijskogo polku imperskoyi armiyi sho buv komisovanij u 1899 cherez poranennya u naslidok neshasnogo vipadku golovi Batko hlopchika pomer vid sercevogo napadu koli jomu bulo lishe 11 rokiv Mati z 4 ma ditmi pereyihala do sebe na Batkivshinu u Kil Vijskovu sluzhbu rozpochav 1 kvitnya 1935 koli buv zarahovanij kandidatom v oficeri pri 16 mu inzhenernomu bataljoni III go armijskogo korpusu v misti Gekster Cherez dva roki otrimav pershe oficerske zvannya lejtenant j prodovzhiv sluzhbu komandirom sapernogo vzvodu v 31 mu sapernomu bataljoni Vijskova kar yera 1 kvitnya 1935 kandidat v oficeri 20 kvitnya 1937 lejtenant 1 serpnya 1939 ober lejtenant 16 travnya 1940 gauptman 24 serpnya 1942 major oberst lejtenant oberst 1 serpnya 1938 Vitcig dobrovilno postupiv na sluzhbu u povitryano desantni vijska sho shojno stvoryuvalisya u Tretomu Rejhu i otrimav priznachennya do parashutno desantnogo bataljonu majora Riharda Gajdriha Cherez rik vin zdobuv zvannya ober lejtenanta j voseni 1939 stav komandirom inzhenernogo vzvodu pidrivnikiv u shturmovomu zagoni gauptmana Valtera Koha U hodi pidgotovki do zahoplennya belgijskogo fortu Eben Emael R Vitcig yak komandir shturmovoyi grupi Granit razom z pidleglimi zaluchavsya do trenuvan na zahoplenih fortifikacijnih sporudah u Chehoslovachchini Dokladnishe Desant na fort Eben Emael Rano vranci 10 travnya 1940 ober lejtenant R Vitcig na choli svoyeyi grupi razom z usima chotirma shturmovimi pidrozdilami Stal Zalizo Beton ta Granit viletiv na planerah DFS 230 z aeroportu Keln Ostgejm Odnak cherez tehnichnu problemu tros yakij z yednuvav transportnij litak Ju 52 vidirvavsya vid planera j toj buv zmushenij sisti nepodalik vid aerodromu zlotu Cherez kilka godin komandir grupi distavsya rajonu provedennya shturmu odnak po suti osnovne zavdannya vzhe bulo vikonane j nimeckim parashutistam lishalosya tilki utrimuvati zahoplenij fort do pidhodu osnovnih sil Za proyavlenu muzhnist ta rishuchist u hodi shturmu belgijskoyi forteci ober lejtenant Rudolf Vitcig buv nagorodzhenij vishoyu vijskovoyu nagorodoyu Licarskim hrestom Zaliznogo hresta yaku jomu osobisto vruchiv A Gitler Takozh vin buv vidznachenij u Vermahtberihti j dostrokovo otrimav vijskove zvannya gauptman Pered nagorodzhennyam molodogo oficera vishoyu nagorodoyu z yasuvalosya sho vin ne vidpovidaye kriteriyam zaohochennya Licarskim hrestom cherez te sho vin ne mav na toj chas Zaliznogo hresta Rishennya bulo znajdeno shvidko togo zh dnya ober lejtenant R Vitcig otrimav Zaliznij hrest 2 go j 1 go stupenya Pislya prigolomshlivogo uspihu Belgijskoyi kampaniyi na hvili slavi molodij oficer 20 travnya 1940 buv priznachenij osobistim ad yutantom G Geringa Odnak vzhe u serpni togo zh roku vin perevivsya na posadu komandira parashutnoyi roti okremogo desantno shturmovogo polku U travni 1941 na choli 9 yi roti okremogo desantno shturmovogo polku general majora O Majndelya brav uchast v operaciyi Merkurij z visadkoyu povitryanogo desantu na greckij ostriv Krit Pid chas boyiv poblizu Maleme gauptman R Vitcig otrimav vazhke poranennya j buv gospitalizovanij spochatku v gospitali Lyuftvaffe v Afinah a zgodom perevedenij do nimeckogo shpitalyu Nagorodzhennya Gitlerom nimeckih desantnikiv peremozhciv zahoplennya fortu Eben Emael Adolf Gitler vruchaye Licarski hresti Zaliznogo hresta oficeram desantnikam sho vidznachilisya pid chas operaciyi iz zahoplennya fortu Eben Emael Zliva napravo gauptman Valter Koh ober lejtenant Rudolf Vitcig ober lejtenant Gustav Altmann ober lejtenant Valter Kiss ober lejtenant Otto Zirah lejtenant Joahim Majsner lejtenant Egon Delika starshij doktor Rolf Yager i lejtenant Gelmut Ringler 16 travnya 1940 roku 10 travnya 1942 oficer povernuvsya do stroyu j buv priznachenij komandirom parashutnogo inzhenernogo bataljonu 24 serpnya 1942 otrimav vijskove zvannya major Z listopada 1942 major R Vitcig na choli svogo inzhenernogo pidrozdilu bivsya na pivnochi Afriki u Tuniskij kampaniyi pid komanduvannyam obersta H fon Mantojfelya generaliv F fon Brojha ta A Byuloviusa Proyaviv znachni komandirski yakosti v boyah na pivnichnomu sektori tuniskogo frontu za sho buv vidznachenij Zolotim nimeckim hrestom Nadali major R Vitcig sluzhiv u desantnih vijskah na Shidnomu fronti z 15 chervnya 1944 buv komandirom bataljonu 21 go parashutnogo inzhenernogo polku i odnochasno vikonuvav obov yazki komandira polku 8 serpnya 1944 vin buv vdruge vidznachenij u Vermahtberihti za znishennya 27 tankiv protivnika v boyah na teritoriyi Shidnoyi Prussiyi poblizu Kumele Zovnishni zobrazhennya Nimecki parashutisti 1 go bataljonu 21 go parashutnogo inzhenernogo polku bilya pidbitogo nimi poblizu poblizuKumele Kauen radyanskogo tanku T 34 85 Z 16 grudnya 1944 major R Vitcig komandir 18 go parashutnogo polku 6 yi parashutnoyi diviziyi z yakim bivsya na Zahidnomu fronti Polk zmagavsya na teritoriyi pivnichno zahidnoyi Franciyi namagayuchis zupiniti prosuvannya soyuznih vijsk prote zaznavshi vazhkih vtrat buv razom z diviziyeyu vidvedenij do Gollandiyi na pereformuvannya Ne zavershiv do kincya formuvannya polk u skorochenomu skladi buv vvedenij u bitvu v rajoni Arnemu Polk Vitciga viv bojovi diyi proti formuvan 1 yi kanadskoyi armiyi pid chas bitvi v Niderlandah operaciyi Veritejbl ta forsuvanni britanskimi vijskami Rejnu 8 travnya 1945 major R Vitcig razom zi svoyim polkom kapitulyuvav vijskam soyuznikiv j perebuvav u tabori vijskovopolonenih do veresnya 1945 roku Za den do zdachi polku v polon yih komandir R Vitcig buv ostannij raz vidznachenij jogo yim ya zanesene u Pochesnij list Lyuftvaffe 16 sichnya 1956 Rudolf Vitcig povernuvsya na vijskovu sluzhbu zi stvorennyam u Federativnij Respublici Nimechchini vlasnih zbrojnih sil Bundesveru Zvilnivsya 30 veresnya 1974 v ranzi obersta Div takozhFridrih fon der Gajdt Gans Kroh German Bernhard Ramke Erih Valter Valter Gerike Gajnc MeyerLiteraturaFellgiebel Walther Peer 2000 Die Trager des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 1945 Podzun Pallas ISBN 3 7909 0284 5 Kurowski Franz Knights of the Wehrmacht Knight s Cross Holders of the Fallschirmjager Schiffer Military ISBN 0 88740 749 8 Patzwall Klaus D and Scherzer Veit 2001 Das Deutsche Kreuz 1941 1945 Geschichte und Inhaber Band II Norderstedt Germany Verlag Klaus D Patzwall ISBN 3 931533 45 X Scherzer Veit 2007 Die Ritterkreuztrager 1939 1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer Luftwaffe Kriegsmarine Waffen SS Volkssturm sowie mit Deutschland verbundeter Streitkrafte nach den Unterlagen des Bundesarchives Jena Germany Scherzers Miltaer Verlag ISBN 978 3 938845 17 2 Thomas Franz Wegmann Gunter 1986 Die Ritterkreuztrager der Deutschen Wehrmacht 1939 1945 Teil II Fallschirmjager Osnabruck Germany Biblio Verlag ISBN 978 3 7648 1461 8 Williamson Gordon and Bujeiro Ramiro 2004 Knight s Cross and Oak Leaves Recipients 1939 40 Osprey Publishing Ltd ISBN 1 84176 641 0 PosilannyaWitzig Rudolf na lexikon der wehrmacht de nim na desertwar net Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 Procitovano 7 bereznya 2015 angl Witzig Rudolf nagorodi majora Vitciga angl Witzig s Pioneers in Tunisia Rudolf Witzig FallschirmjagerLiteraturaGilberto Villahermosa Hitler s Paratrooper The Life and Battles of Rudolf Witzig PrimitkiGilberto Villahermos p 30 40 Kurowski 1995 p 275 Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 Procitovano 7 bereznya 2015 Witzig Rudolf